Володимир Зеленський в інтерв’ю британському подкастеру Стівену Бартлетту розповів про день, який назавжди змінив його ставлення до війни, — відвідання звільненої Бучі. Президент зізнався, що побачене вперше викликало в нього бажання особисто покарати вбивць. Але головний зміст його слів значно ширший за особисті переживання.
На тлі повідомлень про можливе відновлення торгівлі російськими енергоносіями Зеленський поставив перед західними партнерами принципове запитання: чи можна домовлятися з Путіним про газ і дизель, не забезпечивши відповідальності за злочини, скоєні російською армією?
Буча — місце, де для Зеленського війна перестала бути лише політикою
Жорсткі бої йшли за аеропорт у Гостомелі Бучанського району, куди російська армія намагалася перекидати підкріплення. У результаті було повністю знищено Ан-225 «Мрія» – найважчий авілайнер у світі
У міжнародній дипломатії є слова, які легко вимовляти за столом переговорів: компроміс, перемир’я, нормалізація, відновлення економічних відносин. Але за кожним таким словом стоїть питання, на яке політики далеко не завжди готові відповідати. Що робити з убитими? Що сказати батькам дітей, які не повернулися додому? Як пояснити родинам закатованих, що світ готовий знову купувати російське пальне, а винуватці трагедії залишаються безкарними?
Ряди могил в Ірпені на Бучанщині
Саме про цю моральну межу говорив президент України Володимир Зеленський в інтерв’ю для британського шоу The Diary Of A CEO. Він повернувся до початку квітня 2022 року, коли після відступу російських військ світ побачив наслідки окупації Бучі. Тіла цивільних на вулицях. Розстріляні люди. Сліди катувань. Поховання у дворах. Для Зеленського, за його власними словами, це стало одним із найважчих переживань за весь час повномасштабної війни.
Президент зізнався, що тоді вперше відчув бажання знайти та вбити тих, хто скоїв злочини. Але він наголосив і на іншому: глава держави не може керуватися особистою жагою помсти. Його обов’язок — домагатися справедливості через відповідальність винних. У цьому й полягає головна відмінність між помстою та правосуддям.
Помста прагне відповісти на зло новим насильством. Правосуддя повинно встановити винних, довести їхню відповідальність і забезпечити покарання відповідно до закону. І якщо міжнародна дипломатія забуде про цю різницю, припинення бойових дій ризикує перетворитися не на справедливий мир, а на тимчасову перерву перед наступною війною.
Шістнадцять убитих цивільних і дванадцять встановлених військових: злочини Бучі мають конкретних виконавців
Минуло понад чотири роки відтоді, як російські війська залишили Бучу. Але розслідування злочинів окупації триває. І це принципово важливо: Буча — не просто символ трагедії, який можна використати у політичній промові. Це місце конкретних злочинів, за якими стоять потерпілі, свідки, матеріальні докази та встановлені слідством підозрювані.
Національна поліція України у своєму повідомленні до четвертої річниці деокупації навела один із показових епізодів. Слідчі встановили особи всіх дванадцяти військовослужбовців 234-го десантно-штурмового полку РФ, яких вважають причетними до вбивства шістнадцяти цивільних на перехресті вулиць Вокзальної та Яблунської протягом 5–9 березня 2022 року. Це не абстрактне звинувачення на адресу всієї Росії. Йдеться про конкретних людей, конкретні дати й конкретний епізод, який розслідують українські правоохоронці.
Водночас встановлення особи підозрюваного ще не є обвинувальним вироком. Остаточна кримінальна відповідальність має визначатися судом. Саме тому слова Зеленського про справедливість не можна зводити до емоційного заклику покарати ворога. Йдеться про створення умов, за яких воєнні злочини не залишаться безкарними, незалежно від політичних домовленостей між державами. Адже мир, у якому злочинці отримують фактичну недоторканність, може стати не завершенням трагедії, а запрошенням повторити її.
«Ми не можемо просто все пробачити»: президент про межу дипломатичних компромісів
Буча у 2022 році встелена трупами жертв російських окупантів
Інтерв’ю Стівена Бартлетта, оприлюднене 22 жовтня, тривало близько години п’ятдесяти хвилин. Воно охопило не лише особисті переживання Зеленського, а й питання майбутнього України, гарантій безпеки та відносин зі США. Повертаючись до Бучі, президент пояснив, чому не можна просто оголосити, що минуле слід забути, оскільки Путін очолює велику державу, з якою вигідно торгувати.
У викладі Центру протидії дезінформації при РНБО його позиція звучить однозначно: «Не можна просто все пробачити», а потім відновити торгівлю газом чи дизелем так, начебто злочинів не було. У цій позиції є важлива відмінність між готовністю до переговорів і готовністю до забуття. Україна не відмовляється від дипломатії. Зеленський неодноразово заявляв про готовність обговорювати припинення вогню та гарантії безпеки. Але припинення стрілянини не повинно означати припинення розслідувань.
Міжнародна спільнота може шукати механізми завершення війни, домовлятися про контроль за перемир’ям, обмін полоненими та відновлення зруйнованих міст. Однак жодна така домовленість сама собою не повинна позбавляти жертв права на правосуддя. Зеленський фактично нагадує західним партнерам: українці не можуть поставитися до масових убивств як до незручної сторінки минулого, яку достатньо перегорнути заради економічної вигоди.
Дизельна домовленість Трампа і Путіна: коли економічний інтерес стикається з відповідальністю
Особливої гостроти слова Зеленського набули після повідомлення про домовленість Дональда Трампа з Володимиром Путіним щодо російського дизельного пального. 9 жовтня американський президент оголосив, що Росія погодилася збільшити постачання дизеля на світові ринки. За повідомленням Associated Press, домовленість передбачала початкове постачання понад 300 тисяч тонн, ще 500 тисяч тонн у листопаді та можливе подальше збільшення обсягів.
Адміністрація США також видала тимчасовий дозвіл, який послабив обмеження на відповідні операції з російським дизельним пальним. Трамп пояснював рішення необхідністю стримати зростання цін на пальне. Але саме тут виникла суперечність, на яку звернули увагу українські посадовці та американські критики домовленості.
Росія продовжує війну, а доходи від експорту енергоносіїв підтримують її економіку та бюджет. Тому відновлення частини паливної торгівлі створює для Москви додаткові можливості отримувати валютну виручку. Зеленський назвав такі послаблення інвестицією у війну, яку потрібно завершувати, а не продовжувати. CNN процитувала цю позицію під час висвітлення домовленості 9 жовтня. Водночас необхідно точно розмежовувати потенційні та фактично отримані доходи. Без даних про реальні обсяги поставок, ціни, витрати й податки не можна достовірно визначити, скільки саме додаткових коштів одержить російський бюджет.
Але загальна економічна логіка залишається: пом’якшення обмежень на експорт здатне полегшити Росії продаж пального, яке раніше було складніше реалізувати на певних ринках. І саме тому це рішення має не лише економічне, а й політичне значення.
CNN: російський дизель навряд чи суттєво здешевить пальне у США
Ще одне важливе питання — наскільки переконливим є економічне обґрунтування американської адміністрації. CNN у матеріалі від 9 жовтня звернула увагу на оцінки аналітиків енергетичного ринку. Початкові обсяги російських поставок, про які оголосив Трамп, порівняно невеликі щодо американського споживання дизеля.
За розрахунками, наведеними CNN, перші дві партії разом становлять приблизно півтора дня споживання дизельного пального у США. Отже, сама по собі домовленість не гарантує суттєвого зниження цін для американських водіїв. Це не означає, що додаткові поставки взагалі не впливають на світовий ринок. Їхній ефект залежить від загальної пропозиції, попиту, логістики та очікувань трейдерів. Проте заяви про великий економічний успіх потребують підтвердження реальними ринковими показниками.
Сам Зеленський в інтерв’ю Бартлетту заперечив, що російський дизель здатний істотно вплинути на американські ціни. Він також пояснив, що українські удари по російських нафтопереробних об’єктах є відповіддю на атаки Росії проти української енергетики. І тут постає ще одна принципова суперечність. Чому Україну закликають обмежувати удари по російських енергетичних об’єктах, якщо сама Росія продовжує атакувати українську енергосистему?
Вимоги стриманості можуть бути частиною переговорного процесу, але їхня переконливість залежить від взаємності. Односторонні обмеження ризикують створити перевагу для сторони, яка не виконує аналогічних зобов’язань.
Reuters: Вашингтон сподівався пом’якшити позицію Кремля за допомогою дизельної угоди
12 жовтня Reuters повідомило про ще один аспект американсько-російських домовленостей. За словами співрозмовників агентства, американські представники Стів Віткофф і Джаред Кушнер пояснювали українській стороні, що дозвіл на збільшення експорту російського дизеля може допомогти повернути Москву до мирних переговорів. Ідея полягала в тому, щоб продемонструвати готовність Вашингтона до економічної співпраці та спробувати пом’якшити позицію Путіна.
Проте українські посадовці, за інформацією Reuters, поставилися до такого підходу скептично. Росія не погодилася на ширше припинення вогню, а можливе енергетичне перемир’я залишалося предметом обговорення. Саме тут і виникає головна політична дилема. Якщо економічні поступки пропонуються до припинення агресії, що змушуватиме Кремль змінювати свою поведінку?
Можна припустити, що торгівля здатна створити стимули для переговорів. Це аргумент прихильників економічної дипломатії. Але існує й протилежний ризик: Росія отримає економічні вигоди, не взявши на себе реальних зобов’язань щодо припинення війни. У такому разі дипломатичний стимул перетворюється на винагороду за відсутність поступок.
26 жовтня Reuters повідомило, що російські нафтопереробні підприємства нарощували виробництво дизеля після запровадження експортних квот, пов’язаних із домовленістю зі США. Агентство також навело дані про танкер із приблизно 40 тисячами тонн російського дизеля, який прямував до Нью-Йорка. Отже, наслідки домовленості вже виходять за межі дипломатичних заяв. Вона починає впливати на реальні виробничі та торговельні рішення.
Навіть американські республіканці виступили проти паливної угоди
Критика домовленості Трампа з Путіним пролунала не лише з Києва. 11 жовтня CNN повідомила, що група із семи американських сенаторів, серед яких четверо республіканців, закликала адміністрацію США переглянути рішення щодо російського дизеля. Законодавці нагадали про ухвалені після повномасштабного вторгнення Росії обмеження на імпорт її енергоносіїв. На їхню думку, нова домовленість суперечить меті цих обмежень — не допустити фінансування російської війни американськими коштами.
Сенатори також порушили питання про дотримання передбачених законом процедур. Це важливий момент. Проблема російських енергетичних доходів не є виключно суперечкою між Трампом і Зеленським. Вона стосується американського законодавства, санкційної послідовності та національної безпеки самих Сполучених Штатів.
Коли представники обох американських партій висловлюють занепокоєння економічними поступками Росії, це свідчить про значно ширший характер дискусії. Адже питання полягає не тільки в тому, чи знизиться ціна дизеля. Питання в тому, чи не послаблює Вашингтон власні інструменти тиску на державу, яку раніше визнав агресором.
Зеленський про Трампа: тиск має бути спрямований на того, хто розпочав війну
В інтерв’ю Стівену Бартлетту Зеленський торкнувся й особистих відносин із Дональдом Трампом. Президент України заявив, що має з ним добрі відносини, але вважає неприйнятним покладати на Україну відповідальність за російську агресію та пов’язані з війною економічні проблеми. Він також висловив переконання, що американський президент здатен змусити Путіна сісти за стіл переговорів, якщо застосовуватиме до російського лідера таку саму жорстку риторику, яку іноді використовує щодо українського президента. У цій заяві — центральна суперечність нинішньої дипломатії.
Евакуація з Ірпеня, 7 березня 2022 року
Україну закликають погоджуватися на компроміси. Але саме Росія розпочала повномасштабне вторгнення, окупувала українські території та продовжує бойові дії. Тому вимоги до обох сторін не можуть ігнорувати питання відповідальності за початок війни.
Зеленський неодноразово наголошував, що Україна готова обговорювати припинення вогню. Проте навіть зупинка бойових дій по нинішній лінії зіткнення вже означала б для українського суспільства надзвичайно болісний компроміс, оскільки частина державної території залишалася б під російською окупацією. І якщо після такого компромісу світ одночасно почне відновлювати економічні відносини з Москвою, не забезпечивши механізмів відповідальності за злочини, це породить закономірне питання: яку ціну за агресію фактично заплатить Росія?
Ордер на арешт Путіна: чому правосуддя не можна викреслити з мирних переговорів
17 березня 2023 року Міжнародний кримінальний суд видав ордери на арешт Володимира Путіна та російської уповноваженої з прав дитини Марії Львової-Бєлової. Йдеться про підозри у воєнних злочинах, пов’язаних із незаконною депортацією та переміщенням українських дітей із окупованих територій до Росії. Ордер не є обвинувальним вироком, але означає, що судді встановили достатні підстави для відповідної процесуальної дії. Це нагадування про те, що відповідальність за війну не обмежується політичними заявами.
Існують міжнародні правові механізми, покликані встановлювати індивідуальну кримінальну відповідальність. На саміті в Бучі 31 березня 2025 року Зеленський наголосив, що Росія не повинна отримати винагороду за війну або уникнути відповідальності за скоєне. Рівно через рік, 31 березня 2026-го, президент знову повернувся до цієї теми. У зверненні до учасників саміту він підкреслив, що світу бракує не доказів російських злочинів, а реальних судових вироків і невідворотності покарання.
Таким чином, нинішня заява в інтерв’ю Бартлетту не є випадковим емоційним висловлюванням. Вона продовжує послідовну позицію українського керівництва: завершення війни має супроводжуватися відновленням справедливості.
Чому мир без відповідальності може стати передумовою нової війни
У міжнародній політиці часто протиставляють мир і справедливість. Мовляв, спочатку потрібно припинити бойові дії, а вже потім вирішувати питання відповідальності. У такому підході є прагматична логіка: кожен день війни забирає життя, тому припинення насильства має величезну самостійну цінність.
Однак проблема виникає тоді, коли тимчасове відкладення правосуддя перетворюється на фактичну відмову від нього. Якщо агресор зберігає захоплені території, отримує нові економічні можливості та не стикається з відповідальністю за воєнні злочини, це може створити небезпечний прецедент. Інші авторитарні режими можуть дійти висновку, що застосування сили залишається ефективним інструментом міжнародної політики. Саме тому справедливий мир не означає відмови від дипломатичних компромісів.
Він означає, що компроміси не повинні знищувати фундаментальні принципи міжнародного права. Можна домовлятися про припинення вогню, гуманітарні коридори, обміни полоненими та відновлення цивільної інфраструктури. Але не можна вважати масові вбивства, катування й депортацію дітей лише неприємними подробицями, які заважають відновленню торгівлі.
Висновок: за російським дизелем світ не повинен забути Бучу
У словах Зеленського про Бучу є біль, який неможливо виміряти політичними рейтингами або цінами на нафту. Це біль людини, яка побачила наслідки російської окупації й усвідомила, що за сухими словами «воєнні злочини» стоять знищені людські життя. Але президент говорить не лише від власного імені. Його позиція відображає фундаментальну вимогу українського суспільства: завершення війни не повинно означати забуття її жертв.
Світові лідери мають право шукати дипломатичні рішення. Вони можуть обговорювати економічні стимули, санкції, гарантії безпеки та умови перемир’я. Проте будь-яка домовленість із Кремлем повинна оцінюватися не лише за тим, наскільки вона вигідна економіці чи політичним інтересам окремого президента. Вона має оцінюватися й за тим, чи наближає справедливий мир, чи не фінансує продовження агресії та чи зберігає можливість притягнення винних до відповідальності. Бо якщо після Бучі, Маріуполя, Ізюма та інших українських трагедій міжнародна політика повернеться до принципу «забудьмо все й знову торгуймо», це стане небезпечним сигналом для всього світу: навіть найтяжчі злочини можна пережити безкарно, якщо запропонувати достатньо вигідну угоду. І саме проти такого майбутнього застерігає Зеленський.
Бучу не можна обміняти на дешевший дизель. Пам’ять про вбитих не може бути предметом торговельних переговорів. А справедливість не повинна ставати поступкою, яку від України вимагають заради домовленості з Путіним.
Редакційне уточнення: Повідомлення про дизельну домовленість США та Росії підтверджені міжнародними ЗМІ. Однак точний обсяг майбутніх російських доходів і їхнє використання не можна встановити без додаткових фінансових даних. Окремо слід розмежовувати задокументовані злочини російських військових, висновки слідства щодо конкретних підозрюваних і судові вироки.
PostFaktum
Росія атакувала кілька міст України. Загинули щонайменше 18 людей, серед них діти
Сьогодні (28 жовтня 2026 року — ред.) російські війська завдали ударів по кількох українських містах, внаслідок яких загинули щонайменше 18 людей, десятки отримали поранення. Наймасштабніша атака відбулася у Дніпрі, де російський безпілотник ударив по залізничному вокзалу. Загинули щонайменше 14 людей, ще 14 постраждали, зокрема 11-річний хлопчик.
У Чернігові російська бомба потрапила до центру міста, де були люди. Загинули дві 15-річні дівчинки, щонайменше 15 людей отримали поранення, у тому числі троє дітей. Вибух пошкодив магазини, житлові будинки та автомобілі.
Ще двоє людей загинули у Кременчуці, де безпілотник вразив багатоповерховий житловий будинок. Там постраждали 11 людей, включаючи трьох дітей. У Павлограді осколками від вибуху російського дрона поранило 15-річну дівчинку, а в Запоріжжі безпілотник атакував мікроавтобус у центрі міста, поранивши щонайменше одну людину.
Президент України Володимир Зеленський назвав удар по вокзалу Дніпра «жахливою російською атакою» та висловив співчуття сім'ям загиблих. На тлі обстрілів, що тривають, він закликав західні країни не послаблювати обмеження проти російських олігархів і енергетичного сектора.