Всеукраїнське
громадсько-політичне інтернет-видання «Наша версія» офіційно спрямувало екстрене інспекційне
повідомлення до Центру всесвітньої спадщини ЮНЕСКО у Париж та Міжнародного
секретаріату ICOMOS. Редакція передала міжнародній спільноті переконливу
доказову базу з пакета офіційних документів та кричущих фотофактів, які
викривають корупційне коло саботажу українських чиновників.
У центрі міжнародного скандалу
опинився унікальний чотириповерховий цегляний прибутковий флігель 1899 року
побудови за адресою: вулиця В'ячеслава Липинського, 4-В у Шевченківському
районе столиці.
Ця перлина київського ренесансу,
зведена видатним архітектором Миколою Горденіним, розташована безпосередньо в
межах захисної буферної зони об'єкта Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО № 527 «Собор
Святої Софії та прилеглі чернечі будівлі». Історичний флігель роками піддається
варварському фізичному, юридичному та техногенному нищенню комерційними
структурами при повному ініційованому саботажі органів влади.
Судові докази архітектурного
вандалізму та екологічної загрози
Незаконність комерційного
використання підвалу будинку № 4-В доведена документально. Постановою Окружного
адміністративного суду міста Києва від 10.05.2012 у справі № 2а-16483/11/2670
було офіційно визнано протиправними та скасовано рішення Київської міської та
районної рад про приватизацію цих підвальних приміщень. Судовим рішенням
доведено, що підвал має виключний статус «допоміжного приміщення» – спільної сумісної власності співвласників будинку,
не є самостійним об'єктом цивільних правовідносин, а розміщення в ньому закладу
громадського харчування суперечить державним будівельним нормам.
Проте
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2012
року у тій же справі № 2а-16483/11/2670 за підписом судді В.В. Файдюка рішення
першої інстанції було скасоване. Суд апеляційної інстанції закрив провадження у
частині оскарження рішення Київради через нібито «приватний спір про право
власності» та став на бік комерсантів, спираючись на довідку ЖЕКу про те, що
приміщення є «нежитловим», а не «допоміжним».
Цей
юридичний поворот офіційно довів, що національна судова система та місцеві
комунальні служби ще у 2012 році створили прецедент легалізації відчуження
історичних підвалів, ігноруючи норми Конституції України про непорушність прав
співвласників. Відсутність чіткого охоронного статусу флігеля 4-В у реєстрах
дозволила суду трактувати старовинний підвал як звичайний «склад», повністю
ігноруючи той факт, що це єдина конструктивна частина пам'ятки архітектури 1899
року побудови. Саме це судове рішення відкрило шлях до подальшого варварського
використання підвалу, яке переросло у кримінальні руйнування фундаменту
сторонніми забудовниками та захаращення приміщень ртутними лампами.
Від ритейлу до руйнування
пам'яток: ресторанне крило мільйонера Костельмана
Первинне захоплення підвалу
площею 276 квадратних метрів у будинку архітектора М. Горденіна здійснювалося
за класичною схемою: у 2006 році «буферна» компанія ТОВ «Ен-Ай-Ес» викупила
допоміжне приміщення у районної ради за корупційними рішеннями про приватизацію,
а вже у 2008 році перепродала його кінцевому ресторанному оператору — ТОВ «У
хромого Пола». Ця відома мережа чеських пивних ресторацій прямо пов'язана з
ресторанним крилом холдингу Fozzy Group, співвласником та генеральним
директором якого є мільйонер Володимир Костельман. Його структури, відомі
агресивною комерціалізацією старовинної нерухомості під кафе, паби та броварні
(Beermaster Brewery), розгорнули масштабну діяльність у підземних комунікаціях
житлових будинків, ігноруючи права громад та екологічну безпеку.
Ухвалою
Вищого адміністративного суду України у справі № К/800/44452/13 офіційно
зафіксовано, що діяльність закладу ТОВ «У хромого Пола» у непристосованому
підвалі завдає будівлі незворотних техногенних пошкоджень. Важке промислове
вентиляційне обладнання та технологічні машини ресторану генерують постійний
низькочастотний вібраційний фон, який руйнує опорні стіни та вапняковий розчин
«царської» цегли, покриваючи фасад глибокими тріщами. Крім того, суд
задокументував, що ресторан без лімітів та екологічних дозволів накопичує
безпосередньо у підвалі житлового будинку високотоксичні небезпечні відходи,
зокрема відпрацьованих ртутних люмінесцентних ламп та технічних жирів. Це
створює постійну хімічну та пожежну небезпеку для понівеченого фундаменту споруди.
Безкарність
«Хромого Пола» надихнула інших шукачів дармових ресурсів. Постановою Шостого
апеляційного адміністративного суду у справі № 761/43277/17 офіційно
зафіксовано, що приватне підприємство «Інжиніринг» «по-живому» під'єднало належну
йому суміжну будівлю № 4-Г площею майже 700 кв. м до інженерних мереж флігеля №
4-В. Для цього в опорних стінах та фундаменті пам'ятки 1899 року було пробито
наскрізні отвори, що створило загрозу зсуву ґрунту та обвалу всієї конструкції
будинку. Міські чиновники Держархбудконтролю КМДА банально «проспали»
процесуальні строки перевірок, фактично подарувавши забудовнику
недоторканність.
Ситуація
посилюється тим, що комерсанти захоплюють комунальну землю історико-культурного
призначення. Офіційним листом Департаменту земельних ресурсів КМДА №
0570291-5621 підтверджено, що вся земельна ділянка під садибою площею 5802
квадратних метрів є єдиним неподільним комунальним масивом (код ділянки
88:197:0021). Жодних прав у ПП «Інжиніринг» чи ТОВ «У хромого Пола» на цю землю
немає, а отже, капітальний металевий павільйон над входом у підвал зведено
шляхом кримінального самозахоплення території.
Кругова порука та чиновницький
«паперовий футбол»
Поки будівлю нищать, профільні
відомства розгорнули цинічний саботаж. Листом Департаменту охорони культурної
спадщини КМДА № 066-3057 від 6 липня 2026 року офіційно підтверджено, що
Київський науково-методичний центр (КНМЦ) вже розробив та затвердив Картку
виявленого об'єкта на будинок 4-В. Проте картку навмисно тримають «під сукном»
і не передають на Консультативну раду для надання юридичного статусу пам'ятки.
Цим
штучним вакуумом обліку скористалося Міністерство культури України. У своїй
офіційній відписці на адресу «Нашої версії» за номером № 1125/К-1199/26-ЗВГ від
7 серпня 2026 року за підписом першого заступника міністра Івана Вербицького
відомство «на голубом глазу» заявило, що у нього відсутні правові підстави для
призначення охоронних заходів, оскільки місцева влада не завершила реєстрацію.
Саботаж чиновників КМДА та Мінкульту є прямим пособництвом структурам
Володимира Костельмана та власникам «Інжиніринг», дозволяючи великому бізнесу
безкарно знищувати автентичність буферної зони ЮНЕСКО.
Міжнародні прецеденти та
ультиматум уряду
Поки українські чиновники
почуваються безкарно, історія пам'яткоохоронного права нагадує прецеденти, коли
саме втручання ЮНЕСКО ламало хребет найвпливовішим корупціонерам. У Києві на
вулиці Олеся Гончара, 17-23 забудовник елітного житлового комплексу мав усі
куплені дозволи та судові рішення, але ультиматум ЮНЕСКО щодо виключення Софії
Київської зі Списку всесвітньої спадщини змусив Кабмін та КМДА піти проти
будівельної мафії та змусити її демонтувати верхні поверхи висотки.
Коли
німецький Дрезден проігнорував вимоги ЮНЕСКО і звів міст в охоронній зоні річки
Ельби, місто було з ганьбою повністю позбавлене престижного статусу Всесвітньої
спадщини, що знищило його туристичний сектор.
Навіть у
Санкт-Петербурзі міжнародний тиск ЮНЕСКО та ICOMOS змусив уряд скасувати
будівництво 400-метрового хмарочоса «Газпрому» в історичному центрі міста,
попри колосальний політичний лобізм олігархів.
Редакція
вимагає від прем'єр-міністра України негайного призначення службового
розслідування щодо посадовців КНМЦ та КМДА за приховування облікової картки
будинку 4-В, примусового впровадження Міністерством культури тимчасової
консервації флігеля на підставі статті 5 Закону України «Про охорону культурної
спадщини», а також проведення екстреної перевірки Державною екологічною
інспекцією підвалу щодо незаконного складування ртутних ламп рестораном. Якщо
українська влада не здатна зупинити вандалізм всередині країни через корупційні
лакуни, залишається шанс змусити це зробити міжнародному трибуналу ЮНЕСКО.