Сильна Україна як новий фактор польської політики
Військові
досягнення України не лише послабили російську загрозу для Польщі, а й
несподівано повернули до політичного життя антиукраїнські наративи, які ще
кілька років тому здавалися маргінальними. Польський експерт Пьотр Кульпа
пояснює, чому цей парадокс може стати одним із головних викликів для
майбутнього стратегічного союзу двох держав.
Повномасштабне вторгнення Росії у 2022 році докорінно
змінило політичний ландшафт Центрально-Східної Європи. Польща стала одним із
найвідданіших союзників України, прийнявши мільйони українських біженців,
відкривши власну територію для військової та гуманітарної допомоги й
підтримавши Київ на міжнародній арені.
Однак через кілька років війни політична атмосфера
почала змінюватися. Україна вже не сприймається як держава, що лише
обороняється. Вона створила власне високоточне озброєння, розвинула оборонну
промисловість, навчилася завдавати ударів по військовій інфраструктурі агресора
далеко в тилу та довела здатність вести сучасну технологічну війну.
Саме ці успіхи, на думку польського політичного
експерта Пьотра Кульпи, несподівано стали каталізатором нової хвилі
антиукраїнської риторики у Польщі.
Парадокс української сили
Кульпа
звертає увагу на, здавалося б, нелогічну закономірність. У 2022 році, коли існувала реальна загроза швидкого
просування російської армії до польських кордонів, більшість політичних сил,
навіть критично налаштованих до України, були змушені відкласти свої претензії.
Страх перед Кремлем об'єднав польське суспільство. Сьогодні ситуація змінилася.
Російська армія вже не виглядає непереможною, а
Україна дедалі частіше демонструє власну військову спроможність. Саме тоді на
політичну арену повернулися сили, які почали представляти вже не Росію, а
Україну як потенційну проблему для польської безпеки. Експерт називає це класичним прикладом трансформації
політичних страхів.
Україна як нова «загроза»?
У
польському інформаційному просторі дедалі частіше з'являються заяви про те, що
сильна українська армія нібито може становити виклик для самої Польщі. Кульпа вважає такі твердження політичною маніпуляцією.
На його переконання, сильна Україна не збільшує ризики
для Польщі, а навпаки — створює додатковий безпековий пояс між Варшавою та
Москвою.
Чим більше ресурсів Росія змушена витрачати на війну
проти України, тим менше можливостей вона має для створення загроз іншим
країнам НАТО.
Саме тому спроби представити Київ новим джерелом
небезпеки експерт вважає штучною політичною конструкцією.
Міф про союз Києва, Берліна і Москви
Однією з
найбільш суперечливих тез останніх років стали спроби окремих польських
політиків представити Україну як майбутнього союзника Німеччини проти польських
інтересів.
Кульпа називає таку логіку історично необґрунтованою.
Він нагадує, що саме Росія та Німеччина протягом
століть неодноразово домовлялися між собою за рахунок держав і народів між
Балтійським та Чорним морями.
Саме ці історичні приклади сьогодні, на думку
експерта, штучно переносяться на Україну, хоча вона фактично руйнує стару
геополітичну модель домінування Москви в регіоні.
Білорусь залишається головною проблемою
Навіть
після завершення війни питання безпеки для України не зникне. Пьотр Кульпа нагадує, що після можливого звільнення
всіх окупованих територій Україна все одно матиме понад дві тисячі кілометрів
державного кордону з Росією та понад тисячу кілометрів спільного кордону з
Білоруссю.
Саме Білорусь, яка фактично стала військовим
плацдармом Кремля, експерт називає ключовим фактором майбутньої нестабільності.
Без зміни безпекового статусу цієї країни загроза
нового вторгнення залишатиметься реальною не лише для України, а й для Польщі
та всього східного флангу Європи.
За історичними суперечками стоять великі гроші
Окрему
увагу Кульпа приділяє економічним причинам нинішньої політичної напруги. За його словами, значна частина конфліктної риторики
виникає не лише через історичні питання.
Європейська оборонна програма SAFE відкрила
багатомільярдні можливості для розвитку військової промисловості країн ЄС.
Польща розраховує отримати близько 30 мільярдів євро
фінансування, а український оборонно-промисловий комплекс уже сьогодні
демонструє конкурентні технологічні рішення.
Саме тому боротьба за майбутні оборонні контракти дедалі
більше переплітається з політичними кампаніями.
На думку експерта, історичні теми нерідко
використовуються як інструмент для прикриття економічної конкуренції.
Чому більшість поляків не підтримує антиукраїнську кампанію
Попри
активність окремих політичних сил, Кульпа не вважає антиукраїнські настрої
домінуючими у польському суспільстві. За його оцінкою, більшість поляків здатна відокремлювати складні
сторінки спільної історії від сучасних викликів безпеці.
Водночас окремі політичні сили намагаються використовувати
історичні травми як інструмент мобілізації власного електорату. Такі дії можуть створити довгострокові ризики для
стратегічного партнерства між двома країнами.
Спільна історія без однозначних вироків
Важливою
частиною виступу експерта стала оцінка українсько-польської історії. Кульпа закликає відмовитися від спрощених схем, у яких
одна сторона виступає виключно жертвою, а інша — винуватцем.
Він нагадує, що українці служили у польській армії,
поляки брали участь у військових структурах держав, які свого часу поділили
Польщу, а національні рухи обох народів нерідко співпрацювали з різними
імперіями через відсутність власної державності.
Саме тому історію регіону неможливо пояснити
чорно-білими оцінками. Вона
вимагає глибокого аналізу, взаємного визнання складних фактів та відмови від
політичної експлуатації історичної пам'яті.
Союз, без якого регіон ризикує втратити майбутнє
Головний
висновок Пьотра Кульпи виходить далеко за межі нинішніх українсько-польських
дискусій.
На його переконання, будь-яке штучне загострення
відносин між Києвом і Варшавою вигідне насамперед зовнішнім геополітичним
гравцям, які прагнуть послабити східний фланг Європи.
Натомість для України й Польщі стратегічне партнерство
є не питанням політичної симпатії, а умовою довгострокового виживання.
Експерт переконаний, що майбутня архітектура безпеки
між Балтійським і Чорним морями повинна будуватися на політичній довірі,
військовій співпраці, розвитку транспортних коридорів, спільній економіці та
координації оборонної промисловості. Лише такий союз здатний забезпечити стабільність регіону в умовах
тривалої російської загрози.
Історія, наголошує Кульпа, повинна стати основою для
взаєморозуміння, а не зброєю політичної боротьби. Адже у світі, де геополітичні
виклики дедалі більше визначають майбутнє держав, саме єдність країн між
Балтійським і Чорним морями може стати найважливішою гарантією їхнього
суверенітету.