Податковий зашморг

Як уряд під виглядом “євроінтеграції” і «вимог МВФ» душить податками українців

У той час, коли країна виснажена війною, економіка балансує на межі виживання, а мільйони громадян ледве зводять кінці з кінцями, уряд вирішує… підвищити податковий тиск.

Саме так виглядає схвалений 30 березня 2026 року Кабінетом Міністрів пакет із трьох законопроєктів: про автоматичний обмін інформацією щодо доходів із цифрових платформ (DAC7), оподаткування міжнародних посилок від 0 євро та продовження військового збору ще на три роки після завершення воєнного стану. По суті - це чергове перекладання владою  фінансового тягаря на простих громадян.

Замість того щоб боротися з тіньовими схемами  великого олігархічного капіталу або оптимізаційними схемами транснаціональних корпорацій, уряд обрав найпростішу мішень- звичайних громадян.

Йдеться про: фрілансерів і самозайнятих, які працюють через цифрові платформи; людей, що замовляють дешеві товари з-за кордону;  найманих працівників, які вже платять військовий збір.

Цифрові платформи: контроль замість розвитку

Перший законопроект запроваджує DAC7 — міжнародний автоматичний обмін інформацією про доходи, отримані через цифрові платформи (OLX, Uber, Bolt, Airbnb, Upwork тощо) - платформи стають податковими агентами. На практиці це означає тотальний контроль держави за кожним гривневим доходом фрілансера чи дропшипера.

Це подається як крок до цивілізованої європейської економіки. Але реальність значно складніша.

В Україні цифрова зайнятість це: вимушена альтернатива для тих, хто втратив роботу; спосіб виживання для внутрішньо переміщених осіб;  один із небагатьох секторів, який росте під час війни.

Запровадження жорсткого податкового контролю без спрощених режимів оподаткування, гарантій соціального захисту, чітких правил гри призведе до одного — витіснення людей у тінь або за кордон.

Оподаткування посилок: удар по звичайних українцях

Другий законопроект скасовує поріг 150 євро для неоподатковуваного імпорту і запроваджує ПДВ на всі міжнародні посилки від 0 євро з 2027 року. «Це боротьба з контрабандою», - кажуть у Мінфіні. Але насправді це удар по мільйонах звичайних українців, які купують дешеві товари: одяг, техніку та товари на AliExpress чи Amazon, бо в Україні вони дорожчі на 30-50%.

За оцінками, середній українець витрачає на імпортні посилки 2-3 тис. грн на рік. Тепер ціна зросте на 30-40% . Малий бізнес, який працює на дропшипінгу, просто закриється. Це не боротьба з контрабандою, а оподаткування споживання бідних. Війна вже підняла ціни на все, а Кабмін додає ще один податок на виживання.

Ідея оподаткування міжнародних посилок з нуля - без перебільшення, соціально несправедливе рішення.

Для кого ці посилки? Для людей, які шукають дешевші товари, для сімей із низькими доходами, для тих, хто не може дозволити собі високі українські ціни.

Фактично держава каже: “Ви бідні? Платіть ще більше!”

При цьому боротьба з контрабандою залишається неефективною, великі імпортери продовжують користуватися схемами, митна система не реформована.

Військовий збір: був тимчасовий, став постійним

Третій законопроект  продовжує сплату військового збору на три роки після скасування воєнного стану. Війна триває, але навіть після її завершення держава планує продовжувати стягувати «військовий» податок. «Це для відновлення», - пояснюють урядовці. Але чому саме громадяни, а не великий капітал? Люди, які втратили близьких, майно, здоров’я, тепер платитимуть «за відновлення» ще три роки після перемоги.

Це прямо суперечить самій логіці цього платежу. Військовий збір запроваджувався як тимчасовий, мав чітку мету - фінансування оборони,  був виправданий лише  у надзвичайних умовах. Тепер же він перетворюється на постійний податок без політичної відповідальності.

Це небезпечний прецедент: тимчасові податки в Україні мають властивість ніколи не зникати.

Фіскальний терор замість реформ, замість євроінтеграції профанація.

Замість скорочення витрат на чиновників, боротьби з корупцією та стимулювання бізнесу Кабмін обирає найпростіший шлях - підвищити податки. Це не реформа, а грабіж. IT-сектор, який був двигуном економіки, втратить конкурентність. Малий бізнес закриється. Звичайні люди відчують зростання цін на все - від одягу до транспортних послуг.

Війна вже зруйнувала економіку. Замість підтримки - нові податки. Це не просто помилка. Це злочин проти власного народу.

Уряд виправдовує свої дії необхідністю гармонізації з європейським законодавством і вимогами МВФ. Але це нахабна маніпуляція.

У ЄС податкові зміни супроводжуються соціальними гарантіями, існує довіра до влади, працюють ефективні механізми перерозподілу.

В Україні ж рівень тіньової економіки залишається надвисоким, довіра до владних інституцій  критично низька, податкове навантаження розподілене нерівномірно.

Тому механічне копіювання певних норм без інституційної бази -  це імітація і профація євроінтеграції, а не її справжня реалізація.

Крім того,  спроби уряду обґрунтувати підвищення податків вимогами МВФ також  не витримують критики. Хоча МВФ дійсно наполягає на закритті "митних дірок",  але конкретні інструменти, такі як оподаткування посилок з 0 євро чи продовження військового збору на 3 роки — це є виключно шкідливими ідеями української влади.

Висновки та прогнози.

Пакет податкових законопроєктів від 30 березня 2026 року є свідченням не стратегічного планування, а фіскального відчаю влади. Намагання вилучити останній ресурс у найбільш активної та прозорої частини суспільства - користувачів цифрових платформ, покупців у міжнародних інтернет-магазинах та сумлінних платників податків може призвести до  негативних наслідків:

1. Зростання тіньової економіки: Люди підуть у неформальні схеми.
2. Відтік робочої сили: Фрілансери і підприємці працюватимуть з-за кордону.
3. Падіння споживчого попиту: Оподаткування посилок зменшить купівельну спроможність.
4. Підрив довіри до держави: Постійне посилення податкового тиску без реформ демотивує платників.

Уряду варто було б прислухатися до пропозицій українського середнього і малого бізнесу та зосередитися на секвестрі непріоритетних  під час війни видатків (кешбеки, є-баки, «вовіни тисячі», зменшені чиновників і корупції)  та на реальній податковій і митній реформі.

Чому не пропонуються:

-          податки на надприбутки окремих секторів, що контролюються олігархами;

-          реальна боротьба тіньовою економікою та з офшорами;

-          демонополізація і деолігархізація економіки;

-          ліквідація корупційних схем у митниці та податковій?

Зрозуміло, що це складніше, ніж обкласти податками простих громадян.  Подальша реалізація хибного курсу загрожує перетворити країну на територію з високими податками та низькою інституційною довірою, що є найгіршим сценарієм для післявоєнного відновлення.

Справжнє відновлення України потребує не нових податкових барьерів, а розширення економічних свобод. Сьогодні Україна найбільше потребує:

-          справедливого розподілу податкового навантаження;

-          підтримки економічної активності;

-          стимулювання легальної зайнятості;

-          відновлення довіри громадян.

На жаль  уряд пропонує протилежне - посилення контролю, розширення оподаткування і відсутність перспективи. Скільки ще витримає український платник податків?  Українці заслужили на справедливість, а не на новий податковий ярмо. Час сказати «ні» шкідливим законопроєктам влади.