Запровадження
наглядових рад у медичних закладах знову стало предметом гострої дискусії серед
лікарів, управлінців та експертів. Відповідно до планів реформування системи
охорони здоров’я, з 2027 року державні контракти зможуть отримувати лише ті
лікарні, у яких створені наглядові ради. Офіційно це пояснюють необхідністю
підвищення прозорості та ефективності управління, однак частина медичної
спільноти вбачає у таких змінах ризик втрати реального контролю над комунальною
медициною.
Свою
критичну оцінку нововведень у відеоблозі висловив медик і медійник Анатолій Якименко, який
багато років працював у системі охорони здоров’я та згодом очолював медичні
інформаційні проєкти.
Контракт
із державою — лише за умови створення наглядової ради
За
словами Якименка, нові правила фактично роблять наглядові ради обов’язковою
умовою для існування лікарні в державній системі фінансування. Медичний заклад,
який не погодиться на таку форму управління, ризикує втратити контракт з Національною службою
здоров’я України, а
разом із ним — і основне джерело коштів.
Формально
наглядові ради мають контролювати фінансову діяльність і визначати стратегію
розвитку лікарень. Проте критики реформи звертають увагу, що до їх складу
можуть входити люди без медичної освіти, які отримують значний вплив на кадрові
рішення та розподіл ресурсів.
На
думку Якименка, це створює ситуацію, коли професійні медики фактично усуваються
від управління, а ключові рішення ухвалюють особи, які не несуть прямої
відповідальності за якість лікування.
Хто
формує нову модель управління медициною
У
публічних дискусіях щодо реформи часто згадується ім’я Михайла Радуцького, голови парламентського комітету з питань здоров’я
нації. Саме з його діяльністю пов’язують просування моделі, яка передбачає
ширше впровадження наглядових рад у медичних закладах.
Прихильники
такої системи говорять про необхідність сучасного менеджменту і підвищення
ефективності використання бюджетних коштів. Противники ж застерігають, що під
виглядом реформ може відбуватися поступове відчуження комунальної власності та
підготовка до передачі лікарень у приватні руки.
Анатолій
Якименко звертає увагу, що розмиття відповідальності між
адміністрацією, наглядовою радою та власником закладу створює ситуацію, коли у
разі проблем складно визначити, хто саме відповідає за фінансові рішення.
Паралелі
з енергетикою: застереження від повторення корупційних скандалів
Окрему
увагу у своєму аналізі Анатолій
Якименко приділив
порівнянню медичної реформи із запровадженням наглядових рад у державному
секторі енергетики, зокрема навколо компанії НАЕК Енергоатом.
За
його словами, створення наглядових рад у стратегічних підприємствах також
подавалося як крок до прозорості та європейських стандартів управління. Однак
згодом це супроводжувалося гучними скандалами, звинуваченнями у неефективному
використанні коштів та підозрами у масштабних фінансових зловживаннях.
У
цьому контексті Якименко згадав публічні дискусії, у яких фігурували прізвища Тимофія Милованова та Ростислава Мендича, наголошуючи, що суспільство вже неодноразово
бачило ситуації, коли під гаслами модернізації створювалися складні
управлінські структури, які фактично ускладнювали контроль за використанням
бюджетних коштів.
На
його думку, існує ризик, що подібна модель може бути перенесена і в систему
охорони здоров’я, де через багаторівневе управління відповідальність стає
розмитою, а можливості для непрозорих фінансових рішень — більшими.
Лікарня
як підприємство чи соціальна установа
Ще
одним застереженням, яке озвучує Якименко, є можливе перетворення лікарень на
звичайні підприємства, де головним критерієм стане економічна доцільність, а не
потреби пацієнта.
У
такій системі лікар може опинитися у ролі виконавця, який не впливає на
політику закладу, але відповідає за результат. При цьому рішення про скорочення
відділень, зміну профілю лікарні або перерозподіл коштів можуть ухвалюватися
без участі медичного колективу.
Критики
реформи також звертають увагу, що збільшення кількості управлінських структур
не завжди означає підвищення якості, але майже завжди означає зростання витрат
на адміністрацію.
Чи є
альтернатива
У
своєму відеоблозі Якименко висловлює думку, що одним із можливих шляхів
уникнення зловживань могло б стати реальне самоврядування медичних колективів,
зокрема обрання керівників лікарень самими працівниками.
На
його переконання, прозорість у кадрових рішеннях і відповідальність перед
колективом можуть бути ефективнішими запобіжниками від корупції, ніж створення
нових контролюючих органів.
Остаточні
наслідки запровадження наглядових рад стануть зрозумілими лише після їх
практичного впровадження. Проте вже зараз дискусія навколо реформи показує, що
питання управління медициною виходить далеко за межі професійного середовища і
стосується кожного громадянина.
Адже
від того, хто контролює лікарні, залежить не лише фінансова система, а й
доступність і якість медичної допомоги.
Публікація підготовлена за матеріалом відеоблога Анатолія
Якименка (https://www.youtube.com/watch?v=OBpc_oWLfIQ)