Україна
робить ставку на виснаження російських сил
Українська
стратегія на 2026 рік дедалі чіткіше формулюється мовою цифр. Йдеться не про
гучні політичні декларації, а про холодний розрахунок. В інтерв’ю військовому
оглядачеві BILD Юліану Репці полковник Володимир Польовий із 7-го корпусу
швидкого реагування окреслив логіку, яка нині визначає дії Сил оборони:
зупинити російський наступ можна, якщо темп втрат противника перевищить темп
його поповнення.
«Зараз щомісяця до нас прибуває близько 35 тисяч російських
солдатів. Ми знищуємо близько 30 тисяч. Якщо зможемо довести це число до 50
тисяч — зупинимо Росію на полі бою», — пояснив офіцер. За його словами, це
«питання математики».
Ставка
на технології, а не на масовість
Полковник
наголошує: мова не про збільшення кількості українських військових. Ключ — у
розвідці та озброєнні. Передусім — у розширенні можливостей безпілотників,
космічної розвідки та високоточної артилерії.
Ідея проста: краще бачити — швидше реагувати — точніше
вражати. Якщо підвищити ефективність ураження на 40%, російський наступальний
потенціал поступово вичерпається. Таким чином, стратегія виснаження стає
системною: не фронтальні контратаки, а методичне зниження бойових спроможностей
противника.
Оборона
під Покровськом: багатошарова пастка
Підрозділ
Польового тримає оборону на одному з ключових напрямків — поблизу Покровська.
Там українська тактика базується на глибоко ешелонованій обороні.
«Якщо вони прорвуть одну лінію, натраплять на наступну», —
каже офіцер. Лінії оборони створюються кожні п’ять кілометрів. Це не лише
траншеї чи протитанкові рови, а комплексна система укріплень і вогневих
позицій.
Найвразливіший момент для наступаючих — спроба прориву через
вузькі ділянки оборони. Саме там українські сили концентрують артилерію,
міномети та підрозділи FPV-дронів. У «коридорі прориву» противник зазнає
максимальних втрат.
Це тактика контрольованого відступу й удару по концентрованих
силах — замість хаотичного утримання кожного метра будь-якою ціною.
Чи
можливе швидке припинення вогню?
Полковник
скептично оцінює перспективу негайного перемир’я. За його словами, Москва досі
виходить із припущення, що здатна досягти стратегічної мети — повного
захоплення Донбасу..
«Але
тут нам доведеться їх розчарувати», — зазначає він.
З цієї логіки випливає ще один елемент стратегії:
демонструвати, що ціна подальшого наступу для Росії стає надто високою.
Про
удари по тилу
Окремо
Польовий прокоментував російські масовані обстріли. За його словами,
стратегічні удари переважно спрямовані по цивільній інфраструктурі, тоді як
військові об’єкти та виробництво озброєння організовані децентралізовано,
захищені й пристосовані до роботи в умовах атак.
Таким чином, ставка Росії на ракетний тиск не призводить до
системного паралічу оборонної машини України.
Війна
як арифметика
Слова
«питання математики» звучать жорстко, але відображають реальність сучасної
війни на виснаження. Якщо темп втрат противника стабільно перевищує темп його
поповнення — ініціатива поступово змінюється.
Україна робить ставку не на миттєвий перелом, а на поступове
зниження наступального ресурсу Росії через технологічну перевагу, розвідку та
точність ураження. Чи спрацює цей розрахунок у 2026 році — залежатиме від того,
чи зможе Київ отримати достатній обсяг зброї та розвідувальних можливостей для
досягнення заявленого показника.