Про урядовий Трудовий Кодекс

Чи може країна, що воює за європейське майбутнє, ухвалювати трудове законодавство, яке суперечить базовим європейським і міжнародним стандартам?

Уряд Зеленського-Свириденко нічого кращого не придумав, ніж у розпал війни збільшувати соціальну напругу урізаючи трудові права людей праці. Проєкт Трудового кодексу № 14386 авторства Уряду вже направлено в сесійну залу комітетом соцполітики під головуванням сумнозвісної «Слуги народу» Галини Третьякової, "неякісні діти"... 

Коротко проаналізуєм основні положення урядового проєкту, що нового вони передбачають:

спрощення звільнення (розширений перелік за яким людину можна буквально викинути з роботи у той же день);

відеостеження та моніторинг кореспонденції без згоди працівника (ст. 35, 36 проєкту, суперечить ст. 31, 32 Конституції України);

де-факто 9-годинний робочий день при 5-денному робочому тижні (передбачено збільшення понаднормових годин до 250 на рік з нинішніх 120);

скорочення оплачуваної державної допомоги по догляду за дитиною з трьох років до чотирьох місяців. Прибирається норма про зарахування трьох років трудового стажу у відпустці по догляду за дитиною (з точки зору демографічної кризи та стимуляції народжуваності – це сміливо можна назвати антидержавною ініціативою);

надання роботодавцю влади феодала, а не рівної сторони трудового договору з погодженням трудового колективу (видання локальних нормативних актів);

суттєве зменшення прав профспілок (консультації замість погодження з ними локальних актів, звільнень, норм праці, системи оплати праці, правил внутрішнього трудового розпорядку, графіків роботи та відпусток, надурочних робіт);

ще більше ускладнюють і без того вкрай складну процедуру реалізації права на страйк, водночас надаючи роботодавцям право на локаут – призупинення роботи всіх або частини працівників з метою тиску на трудовий колектив (ст. 290 проєкту, суперечить ч. 4 ст. 6 Європейської соціальної хартії).

До речі, навіть Мін'юст звернув увагу в своєму висновку, що урядовий проєкт Трудового кодексу № 14386 суперечить чинним міжнародним договорам України, конвенціям МОП та директивам ЄС.

Яскравий приклад того, чому це хибний шлях, нам показав один з найбагатших людей у світі – Джефф Безос, який на днях без попередження звільнив з The Washington Post сотні журналістів, у т.ч. закрив українську редакцію. І це рішення було настільки швидким (як мріють "наші" законодавці), що кореспондентка Ліззі Джонсон буквально дізналась, що ВЖЕ звільнена, перебуваючи у відрядженні в районі ведення бойових дій в Україні.

Ми маємо задати собі питання: чи ми хочемо рухатись у напрямку ліберал-екстримістського дикого риноку за законами джунглів,  чи ми хочемо рухатись у напрямку розвинутої Європи, де робоче місце безпечне і гарантоване, а з працівниками треба рахуватись як з людьми, а не бездушними інструментами створення прибутку? Впевнений для більшості українців, вибір очевидний. Це Європа, це шлях наших союзників, наприклад таких, як Данія, Швеція, Норвегія.

Варто нагадати  горе-Слугам-депутатам: якщо ви думаєте, що ви можете голосувати за будь-яку діч і вам це зійде з рук – ви глибоко помиляєтесь! Голосування поіменне. Такою ж буде і відповідальність...