Ракети б’ють по арсеналах РФ, а НАБУ — по власному ВПК: хто працює на ворога?

Удари по арсеналах у Волгоградській області ракетами FP-5 «Фламінго» — не просто успішна операція. Це заявка України на вхід до елітного клубу держав, які володіють ракетами середньої дальності.

Удари по арсеналах у Волгоградській області ракетами FP-5 «Фламінго» — не просто успішна операція. Це заявка України на вхід до елітного клубу держав, які володіють ракетами середньої дальності. Це і є справжня суб’єктність, яка до смерті лякає не лише Москву, а й багатьох «партнерів» у світі.

Але поки наші ракети летять на 500+ кілометрів, всередині країни структури на кшталт НАБУ роблять усе, щоб ці польоти припинилися. І давайте називати речі своїми іменами: це не боротьба з корупцією. Це чиста диверсія, інструмент примусу до капітуляції та системна робота в інтересах іноземних гравців.

Подивіться на кейс компанії Archer. Це еталон того, як можна роками нищити флагмана оборонки. Їх «мурижили» три роки поспіль: вилучали унікальне обладнання, блокували рахунки, копалися в кожному гвинтику. Дійшло до абсурду: детективи копіювали технічну документацію на приціли та тепловізори, яка є інтелектуальною власністю та держтаємницею. Результат трирічного «слідства»? Нуль. Жодного вироку, жодного доведеного факту розкрадань.

Зате була інша «активність» від бюро. Поки заводи стояли через обшуки, НАБУ розсилало так звані «листи щастя» по посольствах і міжнародних партнерах компанії. У листах прямо вказували: «виробник токсичний, там корупція». Це робилося свідомо, щоб обвалити експортні контракти та закрити Archer доступ до західних комплектуючих. Замість правосуддя пряме медійне вбивство компанії, яка забезпечує снайперів та артилерію на передку.

Зараз та сама історія повторюється з Fire Point. Наїзди на розробників ракет середньої дальності — це не випадковість. Це система. Комусь дуже не хочеться, щоб Україна мала «довгу руку», здатну дістати до стратегічних тилів ворога. Бо власна ракета — незалежність від чужих дозволів на удари.

Під прикриттям «антикорупційних» гасел відбувається фактична перекачка розробок, які наші солдати оплачують своєю кров’ю. Коли технічну документацію на ракети вилучають люди, чиї зв'язки ведуть до іноземних «кураторів» (а іноді й прямо до агентів впливу РФ), це державна зрада.

Логіка зрозуміла: заблокувати власний ВПК через надумані кримінальні справи, викачати технології та передати їх зацікавленим сторонам, примусити Україну до капітуляції через нездатність виробляти власну зброю.

Створення ракет середньої дальності переводить нас із ролі «об'єкта допомоги» у роль суб'єкта сили. Саме тому по Fire Point та Archer б’ють настільки прицільно. Це війна не з корупцією, а з нашою можливістю перемогти. І відповідальність за такі «диверсії в кабінетах» має бути максимальною.