Контррозвідка та її роль в нацбезпеці

_

Російська пропаганда може скільки завгодно вихвалятися своїми «аналоговнєтними» розробками, але є сила, яка множить усі їхні зусилля на нуль ще до того, як ворожий звіт ляже на стіл куратору в Москві. Мова про контррозвідку Служби безпеки України.

Останні події навколо удару «Орєшніком» по Львівщині – це ідеальний кейс для підручників зі спецслужб. Росіяни випустили ракету, але так і не змогли зрозуміти, куди саме вони влучили і чи був у цьому бодай якийсь сенс. Чому? Бо контррозвідка СБУ спрацювала на випередження. Двоє агентів, які мали провести «дорозвідку» та зафіксувати наслідки прильоту, були затримані «на гарячому».

Це і є та сама «невидима війна», де успіх вимірюється не лише кількістю затриманих, а сотнями врятованих життів цивільних українців.

Контррозвідка сьогодні – це інтелектуальний та оперативний хребет СБУ. Цифри говорять самі за себе: за час повномасштабного вторгнення викрито понад 130 агентурних мереж, до яких входило майже 600 російських агентів.

Важливо розуміти: СБУ не просто «ловить шпигунів», вона системно руйнує структуру. Коли вичищається не окрема «закладка», а вся мережа, ворог втрачає очі та вуха в цілих регіонах. Відновлення таких каналів зв’язку займає місяці, а то й роки, яких у Кремля немає.

Ми часто чуємо про успішну роботу нашої ППО, але рідше замислюємося про те, що ефективність ворожих ударів прямо залежить від «зворотного зв’язку». Якщо агент не підтвердив влучання, наступна ракета летить «в молоко». Контррозвідка СБУ фактично позбавляє РФ цього фідбеку. Без точних координат та підтвердження результатів, російські атаки стають сліпими, хаотичними і, зрештою, безперспективними.

Посилення роботи контррозвідки – це не випадковість, а наслідок чіткої вертикалі управління. Нещодавні кадрові зміни, зокрема призначення Олександра Поклада першим заступником голови СБУ, чітко вказують на пріоритети Служби.

Поклад – це людина, яка глибоко розуміє специфіку контррозвідувальної гри. Його професійний бекграунд дає сигнал: полювання на російську агентуру буде лише посилюватися. Контррозвідка стає більш агресивною (в хорошому сенсі) та діє на випередження.

Росіяни змінили тактику. Тепер вони масово залучають так званих «одноразових» агентів – людей, які шукають швидких грошей у Telegram-каналах. Російським спецслужбам байдуже, що їх спіймають на першому ж завданні. Для ФСБ це розхідний матеріал.

Але для самих зрадників ціна «легкого заробітку» – довічне ув’язнення. Ті двоє, що намагалися підглядати за Львівщиною після «Орєшніка», або коригувальник зі Слов'янська, який допомагав бомбити рідне місто, – всі вони підуть за грати назавжди. СБУ навчилася відстежувати повний цикл: від моменту вербовки до спроби передачі даних.

Висновок простий: Поки ворог марить новими ракетами, наша контррозвідка системно «вимикає світло» в їхніх розвідцентрах. Кожне затримання «на гарячому» – це збій у великій машині російського терору. І цей збій стає для РФ фатальним.