Путіну потрібні ресурси, а не території: про прагнення диктатора захопити всю До

Політична мета Кремля у захопленні всієї Донеччини полягає в тому, щоб показати хоч якісь проміжні результати так званої "сво".

Якщо ЗСУ вийдуть зі Словʼянсько-Краматорської агломерації, під контролем російських окупантів опиняться найбільші промислові міста Донеччини - Краматорськ, Словʼянськ, Дружківка й Костянтинівка

Головний фактор, який впливає на таке аж дуже велике бажання російського диктатора захопити всю Донеччину, не військовий, а економічний. Мовиться про те, що якщо ЗСУ вийдуть зі Словʼянсько-Краматорської агломерації, під контролем російських окупантів опиняться найбільші промислові міста Донеччини - Краматорськ, Словʼянськ, Дружківка й Костянтинівка. Не слід також забувати й найбільші поклади сланцевого газу у Європі. Відповідно, враховуючи той аспект, що США та Україна уклали договір про спільне використання українських надр, Київ в разі реалізації цього договору й контролю над цими родовищами, матиме можливість нарешті отримати енергетичну незалежність. А це катастрофа для РФ. Адже, вони втрачають не так військовий, як економічний важіль тиску на Україну.

Політична мета Кремля у захопленні всієї Донеччини полягає в тому, щоб показати хоч якісь проміжні результати так званої "сво".

Відповідно, з військового погляду Путін чудово розуміє, що чотири промислові міста Донеччини, які обʼєднані в агломерацію, взяти найближчі історичній перспективі практично неможливо. Втрати лише в одному Бахмуті, який у порівнянні з Костянтинівкою не велике місто, у росіян були 90 тис. особового складу. До того ж Бахмут вони штурмували 9 місяців. Тут же стоїть питання захоплення 4 промислових міст. Політична частина полягає в тому, що Путіну потрібно показати хоча б якісь проміжні й позитивні для Росії результати так званого "сво".

Нагадаю, російський диктатор Володимир Путін 27 листопада виступив на пресконференції за підсумками саміту ОДКБ у Киргизії. Він прокоментував мирний план та війну в Україні.