
Є люди, про яких не
знімають фільми, не пишуть гучних заголовків і не складають пісень. Але саме
вони — ті, хто щодня тримає над нами небо, щомиті пильнує за ворожими
«шуліками», які можуть з’явитися будь-коли.
Серед них — хлопці з
роти «Центр». Це ті, хто стоїть між нами і смертю, вони саморганізувалися від
початку повномасштабного вторгнення, залучалися спецпідрозділами до
контрдиверсійної діяльності.
Одного дня вони
зробили майже неможливе — 7 вересня збили ракету «чапаєвським» кулеметом.
Старим, ще з минулих епох, але в руках справжніх воїнів він став зброєю
відплати. Влучний постріл, який буває один на тисячу, зробив боєць із позивним
«Грек» — і це було не диво, а майстерність і віра в нашу перемогу.
Я дізнався про цю
історію не лише з новин. Доля звела мене з моїм давнім другом з Ірпеня — ми не
бачилися ще з довоєнних часів. Тепер він служить у тій самій роті, разом із
трьома побратимами з Ірпеня, які теж мають поважні причини на звільнення від
мобілізації.
І знаєте, що
найдивовижніше?! Усі ці янголи нашого неба роблять свою роботу безкоштовно.
Вони поєднують службу з основними роботами — хтось айтішник, хтось підприємець,
хтось навіть депутат. Але всі вони — воїни, добровольці, які відчувають
всередині себе щось більше ніж обов’язок, незважаючи що вони не мають тут
звань, зарплат, служать не позиціонуючи свої імена в медійному просторі, бо їм
найдорожче: Честь, Патріотизм, Відвага!
Вони самотужки
облаштовують свій фронт: утримують Starlink, телефони, системи охорони, нічні
приціли, тепловізори, транспорт, пальне, харчування, побут, облаштовують пункти
базування, мобільні вогневі машини, турелі, периметри безпеки, паркани,
тренувальні полігони, інтерактивні тири, проходять курси тактичної медицини з
інструкторами США та НАТО — і все це за власний кошт!
Від держави — лише
кулемети «Максим». Усе інше — з їхніх кишень, з їхніх сердець.
Так, у законі
сказано, що добровольчі формування можуть підтримувати місцеві бюджети. Але
поки дехто втомився від війни — вони не втомилися захищати Україну й кожного з
нас.
Вони тримають наше
небо. І поки воно не сіє смерть — маємо
підтримувати їх.