Улюблена народна пісня у виконанні Кабміну

Пісня називається «Тарифи на комунальні послуги до весни будуть незмінними». Спробуємо розібратися, чи це так насправді.

Знову народ почув свою улюблену пісню. Але не у виконанні заслуженого хору імені Г.Вєрьовки, а у виконанні Кабміну. Диригував сам Президент.

Пісня називається «Тарифи на комунальні послуги до весни будуть незмінними». Спробуємо розібратися, чи це так насправді.

Свого часу держава радісно скинула зі своїх плечей тягар у вигляді комунальних послуг. Вода, електроенергія та тепло раптово з державних стали приватними. Разом з усіма мережами та підприємствами забезпечення. Ну, грабувати народ - стара радянська звичка. Тим більше, що не віддали, а продали. Щоправда, за копійки, але це вже нюанси.

Проте все матеріальне продали, а відповідальність прикріпити забули. Та й покупці навряд чи думали, що може бути війна з руйнуваннями і доведеться постійно відновлювати руїни після чергової ракетної атаки. Вони то думали, що тільки гарантований прибуток будуть отримувати все життя. Але не так сталося, як гадалося.

Ближче до пісні. Тарифи справді незмінні. Але немає куплету про додаткові платежі. І ось уже з усім рівнем фантазії, крім платежу за продукт постачання, з'явилися додаткові платежі: всілякі внески, які платити обов'язково. Також абонентське обслуговування. Причому, якщо ти не маєш гарячої води, і навіть цілком офіційно, то за абонентське обслуговування все одно нові монополісти змушують платити. Хоча немає куплету про це у улюбленій пісні.

Якось у Центрі обслуговування населення я поставив питання, а що це за абонентське обслуговування того, хто 1) Не абонент і 2) Продукт не витрачає, і навіть лічильники опечатані цілком офіційно. Відповіли - плати. Ми ж ведемо облік, що ти не абонент. Ось і абонентське обслуговування.

І тоді мене осяяла думка - порада для хору. Додайте куплет «якщо навіть не впевнений - все одно плати». А уряду треба створити ще один реєстр - "Тих, хто правопорушень не вчиняє". Ніде та ніколи. Зрозуміло, платний. Попит на занесення до нього буде постійним. Здебільшого від тих, хто порушує. Ну а основну масу населення занесуть до нього безплатно. Але абонентське обслуговування за невелику плату буде незмінним.

Ще одне питання про яке урядовий хор навіть не заїкається. На першому етапі навіть недержавні постачальники монопольних комунальних послуг укладали з громадянами договори про постачання свого продукту. З усіма атрибутами відповідальності за постачання всього обсягу необхідних послуг та їхню якість. Потім якось непомітно всі вони перереєструвалися в публічні акціонерні товариства. А тут уже вже інші правила. Публічний договір характерний для взаємин акціонерів (власників) з неакціонерами (рештою). І публічний договір - це не про їх (власників і невласників) права та обов'язки. Фактично публічна угода — це правила, придумані під себе власниками для безправних невласників. Які до цих правил «під власників» можуть лише приєднатися. Або не приєднатися та не отримувати жодних комунальних продуктів. Відповідні на питання хто затвердив такі правила взаємин, у улюбленій пісні для народу теж немає рядка. Та й немає у більшості громадян жодного впливу на нових постачальників комунальних послуг.

Як немає і у малого бізнесу можливостей змінити такі практики при постачанні електроенергії. Прописані у Правилах (Договорі, що нав'язується постачальниками електроенергії) авансові платежі за ще непоставлений продукт. Спочатку фігурував аванс на один місяць, зараз уже на два.

Раніше хоча б був Комітет із захисту прав споживачів. Його успішно ліквідували, щоб не було непотрібних скарг. Навіть не на порушення у постачанні монопольних комунальних продуктів, а на виставлення сум у платіжках.

Замість цього - улюблена народна пісня. Ну, прослухаємо ще раз.