«Шахи — це любов без взаємності»: життєва партія Олени Боріч

06 жовтня 2025, 19:10
Власник сторінки
Журналист
0

Про талант, жіночий феномен у шахах і шлях української чемпіонки, яка пройшла Європу й повернулася до рідного Києва під час війни


Історія української шахістки Олени Боріч — це шлях любові, віри й мудрості на шахівниці життя: від Києва до Балкан і назад додому, де вона знову відчула силу рідної землі. Вона перемагала на шахівниці й у житті, але завжди залишалась вірною головним цінностям — людяності, любові та Україні. Від шахових дебютів до боїв за правду — українка Олена Боріч продовжує боротися за світло, віру і перемогу своєї країни.

Олена Боріч (до шлюбу Тітова) народилася 28 березня 1963 у Києві. Міжнародний майстер серед жінок. Олена вихованка шахової школи київського Палацу піонерів та школярів. Тренувалася у Наума Левіна.

Багаторазова учасниця чемпіонатів Української РСР. У 1979 році у віці 16 років стала чемпіонкою України! Бронзова призерка чемпіонату України 1984 року.

Починаючи з 1996 року на міжнародних змаганнях представляла Боснію та Герцеговину. Загалом у складі національної збірної Боснії та Герцеговини за період з 1996 по 2016 років зіграла в 15 командних турнірах, з них: 11 шахових олімпіад та 4 командних чемпіонатах Європи. Найкращий результат — 7 місце на 1 шахівниці (шахова олімпіада 2004).

Жіночий феномен як не стати гросмейстером

— Оленко, ти одна з найперших серед наших шахістів виїхала за кордон, одружившись з Мухамедом Боричем з колишньої Югославії. Як пройшла твоя адаптація там?

— Я закохалась, дуже швидко вийшла заміж і поїхала в Югославію. Для дівчини, яка грає в шахи, важливо, щоб її обранець також грав в шахи. А Мухамед як і я грав захист Алехіна. Ну, це вже дійсно було багато спільного! Ще й з родичами чоловіка мені пощастило. Веселі вечірні посиденьки, пісні під гітару, келих вина, смішні анекдоти. Вітчим Мухамеда був професором босанського язика і директором радіо-телевізії. Мову вивчила швидко. Так, перед війною багато боснійців мусульман пили вино та їли свинину. Навіть національність така була «мусульмани-словʼяни». Раніше боснієць міг сам вибрати національність. Батько Мухамеда записав себе як хорват, а його рідний брат - як серб. Потім була така національність «мусульманин». Зараз в Боснії живуть бошняці. Взагалі балканці мають наш менталітет і мову схожу на українську.

— А шахове життя Києва і Європи, відрізняються?

— Дуже! В Європі шаховий клуб — це спільнота людей, які іноді зустрічаються, наприклад, в кафе, щоб пограти в шахи. В Києві клуб — це приміщення, де не тільки грають в шахи, а й навчають цій мудрій грі. Головний шаховий клуб Австрії знаходиться у Відні на стадіоні. Це приміщення було збудовано для хуліганів, яких тут утримували під час футбольних змагань. Там навіть решітки на вікнах залишились. В Австрії шахісти - дійсно любителі, працюють чи вчаться, а в турнірах грають у вихідні та ще й рано вранці. Це й зрозуміло. Якщо, наприклад, прибиральниця без освіти має 1500€ в місяць, то шахісту треба вкласти багато часу та праці, щоб виграти такий приз, ще й кожного місяця. Тому в Європі шахи - це любов без взаємності.

— Проживши у Старому Світі багато років ти вже під час війни повернулася в Україну з благополучної Австрії. Чому так?

— Моя матуся має 86 років. Коли почалась війна, ми з дочкою забрали її в Австрію, але мама дуже хотіла додому, сумувала. Два роки назад ми з мамою повернулись до Києва. Київ дуже змінився за останні роки. Це прекрасне сучасне місто. Я доглядаю за хворою мамою, але знаходжу час, щоб піти в театр, музей, парк, на виставку, концерт чи просто прогулятись вулицями рідного міста.

— Пригадую, ти подавала великі надії, ставши в юному віці чемпіонкою України. Але гросмейстером так й не стала. Що цьому завадило?

— Талант інколи може нашкодити. Коли все дається легко, забуваєш, що треба працювати. В дитинстві я була амбіційна — в 16 років стала чемпіонкою України серед жінок, закінчила школу з золотою медаллю, інститут. А в шахи я не грала, а гралась. Мені було цікаво. Маю декілька норм для гросмейстера, мала рейтинг понад 2300 і 5-6 разів програвала вирішальну партію в останньому турі. Думаю, що є такий жіночий феномен. Коли жінка щаслива, в неї виростають крила, зʼявляється енергія, тоді легко грати, виникає купа ідей. Наприклад, коли купила туфлі, про які мріяла, і прийшла на партію, це як маєш на пів пішака більше. А якщо ще й сумочку до них… А от на вирішальну партію приходиш така серйозна, а голова не працює.

— Тридцять років тому відбувся перший дивовижний турнір «Різдвяні зустрічі шахових перлин». Ти була серед учасниць де грали всі найсильніші українські шахістки. Ти іноді згадуєш це яскраве шахове шоу? А що ти думаєш про сьогоднішні шахи, вплив на них комп'ютерів, зокрема?

— Багато людей думають, що шахісти — це зануди. Але це зовсім не так! Дівчата, які грають в шахи, розумні, цікаві, красиві й гарно вдягаються. З ними приємно спілкуватися. Турнір «Різдвяні зустрічі шахових перлин» треба зробити традиційним. Компʼютери вбивають шахи як мистецтво, тому що грають краще, ніж люди. Зʼявилося багато шахраїв. Тому в наш час популярні швидкі шахи, тоді суперник не має часу побігти в туалет і підглянути в телефон як краще зіграти.

— Незабаром стартує командний чемпіонат Європи, де грати за нашу команду вчергове відмовилися лідери національної збірної України сестри Музичук...

— Україні зараз як ніколи потрібна підтримка. Але я не можу коментувати чи засуджувати Анну та Марічку, тому що не знаю причини, чому дівчата не грають за збірну України. Через війну багато українок виїхали за кордон, змінили спортивні федерації й будуть представляти другі країни на чемпіонаті Європи.

— Ти дуже активна й патріотична у Фейсбуці, де різними мовами розповідаєш що відбувається в нашій країні та рідному Києві...

— Так, це дуже важливо розповідати, що діється в Україні. У мене буквально над головою літають бойові дрони і ракети. Я своїми очима бачу знищені ворогом будинки, лікарні, дитячі садочки. Люди сплять в метро і коридорах. Мертвих дітей і вагітних жінок дістають з-під завалів. Російські дрони полюють на мирних людей. На кладовищі сотні свіжих могил, з фотографій дивляться молоді гарні хлопці, яким ще б жити і жити але вони вибрали захищати Україну і загинули як герої від навали орків, які як таргани лізуть на нашу землю. А російські пропагандони брешуть на весь світ різними мовами так, що Гебельс відпочиває. Але я вірю, що Україна вистоїть. Тому що в кінці добро завжди перемагає зло. А якщо ні, то це ще не кінець. Тримаємось!

— А з ким із відомих шахістів ти найбільше спілкуєшся, хто з них найактивніше підтримує Україну у цій божевільній війні з фашистською росією?

— В приватних розмовах майже всі підтримують Україну, але на офіційному рівні треба мати хоробрість виступити проти проросійської ФІДЕ, як це робить тренер Магнуса гросмейстер Петер Гейне Нільсен. Ось така «дуля в кармані» повʼязана з тим, що турніри ФІДЕ спонсоруються російськими грошима. Президент ФІДЕ — відомий російський політик Аркадій Дворкович, який працював з Путіним і Медведєвим і зараз працює для кривавої Росії.

— А за кого ти вболівала в українському фіналі за шахову корону чемпіона світу в матчі Руслан Пономарьов — Василь Іванчук?..

— Вболівала за Руслана! Я тоді жила в Боснії й мої батьки передали мені з Києва лічильник Гейгера через Пономарьова. Моя мама тоді сказала Руслану: «Я за тебе помолюся і ти станеш чемпіоном світу» Всі сміялися, а 18-річний Руслан Пономарьов став чемпіоном світу!

— Розстав за своєю симпатією цих шахістів, починаючи від найулюбленішого: Штейн, Таль, Бронштейн, Карпов, Корчной, Карлсен, Пономарьов, Каспаров, Іванчук, Фішер.

— Іванчук, Карлсен, Каспаров, Таль, Пономарьов, Фішер, Бронштейн, Штейн, Корчной, Карпов. Давид Бронштейн — киянин, був капітаном команди Київського Палацу піонерів за який я грала в Тбілісі в 1977.

Бліцанкета

1. Улюблена риса характеру в людині — чесність і порядність.

2. Ваша домашня тварина — дуже люблю котів та собак, але зараз не можу собі дозволити. Сумую за собачкою, яка залишилась в Австрії з дочкою.

3. Чи вірите астрологічним прогнозам — вірю, якщо прогноз мені подобається.

4. Улюблене чоловіче ім'я — Володимир. Так звали мого батька. А ще Володимир Великий, Мономах, Кличко, Зеленський, Ла-ла-ла…

5. Улюблене місце відпочинку — парк Муромець.

6. Найкрасивіше місто світу — Рим, щоб побачити. Париж, щоб прогулятися. Київ, щоб милуватися кожного дня.

7. Улюблені місця в Києві — Андріївський узвіз та Пейзажна алея

8. Улюблений вид спорту — звісно шахи. В шахах жінки на рівних грають з чоловіками і часто перемагають.

9. Улюблена телепередача — «Сніданок з 1+1» особливо після того, як побачила артистів наживо. Такі милі і позитивні.

10. Улюблений фільм — «The Bodyguard» (Охоронець), «Pretty woman» (Красуня), «Groundhog Day» (День сурка)

11. Улюблені співак і співачка — Freddie Mercury та Zaz. З українських співаків мені подобається Святослав Вакарчук. Перший раз його побачила на шаховій Олімпіаді, коли він прийшов підтримати українську збірну.

12. Улюблена пора року — літо. Сонце, квіти, фрукти, яскравий одяг…

13. Улюблене свято — Новий рік. Він приходить з подарунками, приносить надію на краще і його в нас завжди святкували два рази.

14. Улюблені квіти — чорнобривці, як символ української культури.

15. Театр чи кіно — беззаперечно театр. Шанувальники театру не їдять попкорн під час вистави.

16. Улюблена страва — щось новеньке, тому завжди замовляю спеціалітет ресторану або країни, в якій перебуваю. Наприклад в Намібії їла мʼясо крокодила.

17. Улюблений напій — влітку квас, а взимку компот із сухофруктів.

18. Улюблений стиль одягу — oversize та анімалізм (леопардові лосини не вдягаю, хоча було діло…)

19. Улюблений колір пристрасті — помаранчевий і всі відтінки сірого.

20. Які знаєте іноземні мови — сербську, хорватську та російську. Англійською і німецькою можу спілкуватися.

21. Фунікулер чи річний трамвайчик — фунікулер, часто ним користуюсь.

22. Улюблений вислів — «Не кажи «гоп», поки не переїдеш Чоп» «Дякую, боже, що взяв грошима».

23. Який ваш улюблений кумир — «не сотвори собі кумира» Подобається Жужа Полгар, видатна шахістка, яка не тільки монетизувала свій труд і талант, але має цікаве якісне суспільне та приватне життя.

24. Ви щось колекціонуєте — полюбляю купувати шарфики, але майже ніколи не ношу, тому можна сказати, що колекціоную.

25. Кава чи чай — вранці кава, потім тільки фруктовий чай (чорний пʼю рідко і тільки з молоком).

26 Яка мелодія стоїть на вашому телефоні — «By the seaside» aлe мій телефон майже завжди на вібрації, щоб нікому не заважати.

27. Улюблений український політик — Володимир Зеленський. Чесно, я за нього не голосувала. Але «на переправі коней не міняють» Зараз він гідно представляє Україну.

28. Побажання нашим читачам — мирного неба над головою й частіше посміхатися один одному.

29. Мрія на цей рік — щоб по всіх російських телеканалах показали «Лебедине озеро».

30. Розкажіть свій улюблений анекдот — Чому чоловіки люблять дівчат, які грають в шахи? Тому що вони годинами можуть мовчати й слідкують за своїми фігурами!

Boric, Elena vs Moser, Eva

39th Olympiad Women · 2010 · Queen's pawn (A40) · 1-0

1.d4 e6 2.Nf3 f5 3.c4 Nf6 4.Nc3 Bb4 5.Qc2 O-O 6.Bd2 b6 7.e3 Bb7 8.Bd3 Qe8 9.O-O-O a5 10.a3 Bxc3 11.Bxc3 d5 12.cxd5 Bxd5 13.Nd2 Bxg2 14.Rhg1 Bb7 15.d5 Ba6 16.dxe6 Bxd3 17.Qxd3 Qxe6 18.Nf3 Ne8 19.Rxg7+ Nxg7 20.Rg1 Re8 21.Rxg7+ Kf8 22.Ng5 1-0

Єва Мозер була чемпіонкою Австрії серед чоловіків.

Дякую Оленка тобі за цю шикарну зустріч! Хай твої мрії збуваються!

Вся Україна чекає на «Лебедине озеро» по всіх російських телеканалах...

Дмитро НАГОРНИЙ


Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.
РОЗДІЛ: События в Украине
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.