Молитва
до Пресвятої Богородиці на честь Її Почаївської чудотворної ікони
До
Тебе, о Богоматір, молитовно звертаємося ми, грішні, згадуючи Твої чудеса,
явлені у святій Почаївській лаврі, і за свої уболіваючи гріхи. Знаємо,
Владичице, знаємо, що не подобає нам, грішним, чого-небудь просити, тільки
того, щоб Праведний Суддя беззаконня наші простив. Усе бо, що ми в житті
перетерпіли, скорботи, і недолю, і хвороби, як плоди наших беззаконь, виросли
нам; Бог попустив це для нашого виправлення. Тому все це істиною і судом Своїм
навів Господь на грішних рабів Своїх, що в печалях своїх до заступництва Твого,
Пречиста, вдаються і з розчуленим серцем до Тебе взивають так: гріхів і
беззаконь наших, Блага, не пом’яни, але піднеси пречисті руки Твої до Сина
Твого і Бога, щоб Він простив нам вчинене нами, щоб за незчисленні наші
невиконання обіцяння лиця Свого від рабів Своїх не відвернув і щоб благодаті
Твоєї, яка допомагає нам у спасінні, від душ наших не відняв. Так, Владичице,
будь спасінню нашому заступницею і слабкодухістю нашою не погордуй, зглянься на
стогони наші, що в бідах і скорботах наших перед чудотворним Твоїм образом
возносимо. Просвіти зворушливими помислами розум наш, віру нашу укріпи, надію
утверди, дар найсолодшої любові сподоби прийняти. Цими ж, Пречиста, даруваннями,
а не хворобами і скорботами, життя наше до спасіння приводиться, але від
зневіри і відчаю душі наші охорони, позбав нас, слабких, від бід, що надходять
на нас, і недолі, і наклепів людських, і нестерпних хвороб. Даруй мир і
благоденство Україні нашій заступництвом Твоїм, Владичице, утверди православну
віру в країні нашій і в усьому світі. Церкву апостольську і соборну на
приниження не віддай, устави святих отців навіки непохитними збережи і всіх,
хто до Тебе вдається, від рову згубного спаси. Ще ж і єрессю зваблених братів
наших або тих, що спасительну віру у гріховних пристрастях згубили, знову до
істинної віри і покаяння наверни, щоб, разом з нами Твоєму чудотворному образу
поклоняючись, Твоє заступництво сповідували. Сподоби ж нас, Пречиста Владичице
Богородице, ще в цьому житті перемогу істини Твоїм заступництвом побачити,
сподоби нас благодатну радість раніше нашої кончини сприйняти, як у давнині
насельників почаївських Твоїм явленням переможцями і просвітителями агарян
показала Ти, щоб усі ми, вдячним серцем разом з ангелами, і пророками, і
апостолами, і з усіма святими Твоє милосердя прославляючи, віддавали славу,
честь і поклоніння в Тройці славивому Богу, Отцю, і Сину, і Святому Духу,
навіки-віків. Амінь!
Чубата
Дарія Дмитрівна, лікар-терапевт, громадський діяч, член НСЖУ (2003),
письменниця, поетеса, депутат Тернопільської обласної ради (1998—2002,
2002—2006)
«Важкі,
невтішні спогади дитинства: розруха, довжелезні черги за хлібом. Різдво при
наглухо зашторених коцами вікнах, аби не почули навіть стишених співів коляди й
не побачили запаленої свічки на столі. «Чорні ворони» серед ночі забирають
українські родини до Сибіру. На залізничній колії товарні поїзди утрамбовані
арештантами, винними лише в тому, що люблять свою Батьківщину. А ще, моє покоління –
свідок знавіснілої злоби, руйнації «визволителями» мого рідного Тернополя.
Зокрема, Замонастирської церкви по вул. Острозького. Наш яничар допомагав зняти
хреста і за свої «услуги» переламав хребет, падаючи. Він і вся його родина за цей
гріх конали в муках…
Тільки
виродкам-недоумкам спало на думку зірвати в центрі міста Парафіяльний костел –
шедевр світового мистецтва, зруйнувати костел єзуїтів, знищити пам’ятник Адаму
Міцкевичу… І не дивно, бо ці виродки вийшли з болота-багна, де діє єдине їх
життєве кредо: «спать, жрать, піть, гулять, морду біть, насіловать,
властвовать». Сьогодні події на Сході та в Криму підтверджують сказане».
На щастя, серед нас є ті, кому не все
одно. Я не зможу забути добрі та ласкаві очі Дар’ї Дмитрівни. Вона наче дитя
слухалася підказок оператора програми. Як Мама пригощала нас солодким. Як Жінка
показувала свою люблячу і віддану суть. Як Українка, не опускаючи очей,
відкрито та чесно говорила про те, що ще десять років тому було для мене незрозумілим
та неважливим. Є слово в українській мові, котре відображає враження про цю
людину – «НЕНЬО».
Величезна щиро віруюча душа, котра мріє
бачити Україну вільною, квітучою та щасливою, а величні українські святині
вільними від ворожої церкви. Матір Божа, Богородице, змилуйся над нами! Поверни
Україні мир, допоможи нам звільнити землю від ворога зі зброєю, а наш рідний
Храм від ворога з хрестом.
Ми не можемо силою відбирати храми і
монастирі. Не можемо судити і засуджувати. Маємо знайти в собі сили пробачити
наших ворогів та не впустити в душу ненависть. Не маємо права сумніватися в
собі чи в Господньому провидінні. Наша зброя – Молитва і щира віра в Господа
нашого…
Боже,
допоможи відкрити очі, вкажи нам шлях, в кінці якого ми зможемо почути в Почаєвській,
Києво-Печерській Лаврах та в усіх християнських храмах та церквах України
УКРАЇНСЬКУ МОЛИТВУ, а за стінами цих храмів пануватиме такий довгоочікуваний
МИР. Спаси і помилуй нас, Матір Божа! Пробач нам гріхи наші! Почуй молитви
твоїх дітей…
Чубата Дарія
Дмитрівна. «СПОВІДЬ» – авторська програма Олега Володарського