Уривається терпець: чому Європа
занепокоєна діями влади в Україні
Про це, зокрема, йдеться і у
відеоблозі Олени Трибушиної «Є ПИТАННЯ». Європейські партнери України дедалі
чіткіше висловлюють стурбованість щодо внутрішньополітичного курсу Офісу
Президента. Як повідомляє Politico, західні союзники утримуються від публічної
критики, аби не підігравати російській пропаганді, проте в кулуарах дедалі
частіше звучить роздратування стилем управління президента Володимира
Зеленського.
За даними джерел, на недавній
зустрічі з фракцією «Слуга
народу»
Зеленський різко висловлювався на адресу парламентарів, громадських активістів
і журналістів, звинувачуючи їх у тому, що вони нібито не допомагають формувати «непохитний образ України» на Заході.
Така риторика посилює тривогу серед
європейських партнерів, які й без того занепокоєні концентрацією влади у руках
президента та зростаючим тиском на незалежні інституції.
Законопроєкт проти критики
Ситуація ускладнилася після подання
у Верховну Раду законопроєкту №14057, який, за словами експертів, може
поставити під ризик саме існування незалежної журналістики в Україні. Документ
передбачає:
– обмеження публікацій щодо
корупційних справ до вироку суду;
– компенсацію «моральної шкоди» за оціночні судження;
– видалення «неактуальних» матеріалів.
Фактично це означає спробу
заблокувати журналістські розслідування, які досі були інструментом контролю
суспільства над владою.
Роздратування серед союзників
Європейські дипломати наголошують:
боротьба з корупцією та свобода слова — ключові умови підтримки України.
Натомість кроки проти НАБУ і САП, тиск на журналістів та централізація рішень у
руках президента дедалі більше дратують союзників.
Особливу напругу викликає те, що
Зеленський, за словами парламентарів, схильний зневажливо ставитися до Верховної
Ради і концентрувати процес ухвалення рішень на Банковій.
Політичні ризики
У західних столицях усвідомлюють:
критика Києва може бути використана Кремлем, проте терпіння вичерпується. Якщо
Україна не зможе гарантувати свободу слова та незалежність антикорупційних
інституцій, існує ризик зменшення довіри і, зрештою, фінансової та військової
допомоги.
Ситуація з законопроєктом №14057
може стати лакмусовим папірцем: чи залишиться Україна на шляху демократичних
реформ, чи скотиться у небезпечну практику обмеження критики влади.