Ракетні удари зруйнували будівлі у центрі столиці України
і забрав життя однорічної дитини та її матері. Це не абстрактна війна — це
центр Європи у ХХІ столітті. Сьогодні світ має відповісти: хто захистить дітей
України зараз? Наталія Шевчук закликає світових лідерів діяти, а не лише
співчувати. Вона наголошує: Україна бореться не лише за себе, а й за весь світ.
Сьогодні Київ знову став мішенню
російського терору. Горять урядові будівлі, зруйновані багатоповерхівки,
десятки поранених. І серед жертв — однорічна дитина та її мама. У центрі
європейської столиці, у ХХІ столітті, світ бачить дим над портретами Героїв на
Майдані.
Я звертаюся не лише як громадська
діячка чи віруюча людина. Я звертаюся як жінка, яка не може прийняти, що світ і
досі залишається спостерігачем. Чи здатен будь-який дипломатичний протокол
пояснити матері чи батьку, чому небо над її домом залишилося беззахисним?
Дим над Майданом і дитячі могили —
це ціна бездіяльності світу
Світ багато говорить про
післявоєнну архітектуру безпеки. Але чи не запізно буде будувати її на руїнах
тисяч дитячих тіл? Ми мусимо назвати речі своїми іменами: без рішучих дій, без
сучасних систем ППО, без реальних рішень ми щодня платимо життями наших дітей.
Блаженніший Митрополит Мефодій навчав:
«Правда — це зброя сильніша за будь-який меч». Та правда без захисту — це лише
слово, яке потопає у вибухах ночі. Сьогодні молитва мусить стати дією, бо кожна
хвилина зволікання — це нова свіжа могила.
Я закликаю світових політиків,
журналістів, духовних і громадських лідерів: подивіться в очі українських
дітей, яких вже немає. Усвідомте, що Україна сьогодні — це дзеркало того, що
може статися зі світом завтра.
Ми молимося за загиблих, але також
боремося за живих. І ця боротьба вимагає від світу не співчуття, а
відповідальності.
Світ не може лишатися
спостерігачем. Світ має стати захисником.