Чи слід напружуватись через погрози Орбана й Фіцо

Українські Збройні сили продовжують удари по нафтовій інфраструктурі агресора

Українські Збройні сили продовжують удари по нафтовій інфраструктурі агресора. У серпні номенклатура ворожих об’єктів поповнилась нафтоперекачувальними станціями (НПС).

Чому це ефективно? Бо невеличкі компактні (на відміну від НПЗ) об’єкти качають мільйони тонн нафти на місяць у напрямку експортних портів, які живлять російську економіку грошима для війни.

Одним із таких «горличок» є станція «унеча», що подає нафту на білоруські НПЗ, а головне – в напрямку порту «усть-луга», що є одним із найпотужніших каналів російського енергетичного експорту. Одночасно НПС качає нафту в напрямку південної гілки нафтопроводу «дружба», що йде Україною, а далі на НПЗ Угорщини й Словаччини.

Про ефективність українських атак першими повідомили угорські й словацькі чиновники. Вони здійняли істерику через припинення прокачування нафти «дружбою», пригрозивши нам зокрема проблемами з відвантаженням дизпального. Справді, звідти ми отримуємо приблизно 10% нашого споживання цього нафтопродукту.

Чи загрожує це Україні?

Наш аналіз каналів імпорту пального в Україну свідчить, що ми здатні легко замістити не 10, а всі 40% обсягів. Таку можливість ми маємо завдяки новій системі постачання пального, яку країна була змушена побудувати в результаті майже повного знищення росіянами «довоєнної» системи забезпечення нафтопродуктами. Було блоковано колишні канали імпорту як суходолом, так і морем, нафтопереробні заводи зруйновані ракетними атаками.

Нова система імпорту базується на постачаннях з Європи, звідки до 2022 року майже нічого не надходило. Основний прорив стався в автомобільній логістиці: у розпал паливної кризи 2022 року на імпорт пального бензовозами припадала майже половина обсягів бензину й дизпального. Це при тому, що до 2022 року таких постачань не було взагалі (автомобілями завозили хіба що бітум і скраплений газ). Своєю чергою це стало можливим завдяки збільшенню флоту бензовозів більш ніж у чотири рази – до понад 6 тис. одиниць.

«Ми вигребли майже всі вживані автоцистерни в Європі», – вважає власник логістичної компанії Prime Дмитро Льоушкін.

Не менш напруженою була побудова нової залізничної логістики.

«Однією з ділянок у Молдові ми не могли проїхати тепловозом, адже системи охолодження постійно забивалися листям з кущів, якими поросли ті молдавські колії. Там ніхто не їздив роками, але нам були потрібні нові маршрути постачання пального», – згадує колишній операційний директор «Укрзалізниці» В’ячеслав Єрьомін, що входив до антикризового штабу на чолі з віцепрем’єром Юлією Свириденко.

Головна складність – різна ширина колій в Європі й Україні – відповідно 1 435 і 1 520 мм. Тобто щоб пальне потрапило в Україну, його треба перелити з європейських в українські цистерни (альтернативна технологія передбачає переставляння цистерн з візочків однієї ширини на інші). Розпочавши з перекачування за допомогою військових компресорів, надалі українські компанії створили потужні стаціонарні станції з переливу, що забезпечує швидку обробку вантажів.

Окрема проблема – нестача європейських цистерн, адже ніхто не очікував такого потужного замовника. У відповідь навесні 2022 року згаданий антикризовий штаб на чолі зі Свириденко ініціював дозвіл «Укрзалізниці» не тільки напряму імпортувати нафтопродукти, але й закупити парк євро-цистерн для підвищення оперативності постачань.

Побудована тоді система й відповідні рішення дають нам упевненість у стабільності «паливного» імпорту і сьогодні. Нещодавно «Укрзалізниця» повідомила, що вперше доставила нафтопродукти з Німеччини. Це доповнило перелік напрямків постачання, який складається з Польщі, Литви, Румунії, Угорщини, Словаччини, Італії. І це все ті самі власні вагони, які закупили у 2022-2023 роках.

Як повідомляє дочірня компанія UZ Cargo Poland, завдяки логістичній послузі end-to-end, за пів року вдалося наростити обсяги імпорту на 5,4% — до 5,3 млн тонн.

Але найбільш вражаючим став прорив української компанії «Укрпалетсистем» (UPG), яка 2022 року придбала морський перевалювальний комплекс у польському Щецині й сформувала парк з 280 європейських цистерн.

Тут треба також зазначити й зустрічні зусилля наших закордонних партнерів. Зокрема польський концерн Orlen S.A., в якому визначальна роль належить уряду. За останній рік він відкрив для українських компаній декілька нових базисів відвантаження пального, до чого активно залучена та ж UZ Cargo Poland.

Великий обсяг робіт провели й румунські нафтовики, ключовий нафтовий термінал у Констанці й залізничники, завдяки чому потужність напрямку з постачання пального виросла в рази.

У результаті Україна створила географічно й логістично диверсифіковану систему постачання пального, яка протягом останніх трьох років витримала кілька випробувань блекаутами, блокуваннями кордону польськими аграріями, обстрілами тощо. І саме ця система дозволяє не звертати уваги на погрози орбанів і фіцо.