Законодавчий скандал та
протести
Прийняття законопроєкту №12414 у Верховній Раді 22 липня викликало хвилю
невдоволення як в Україні, так і за її межами. Основна критика полягала у
фактичному підпорядкуванні НАБУ і САП Генеральному прокурору, що на думку
частини суспільства, могло підірвати їхню незалежність і ефективність у
боротьбі з корупцією.
У відповідь на акції протесту, 24 липня президент Володимир Зеленський вніс
новий законопроєкт №13533, який скасовує більшість спірних норм і повертає
ключові гарантії незалежності антикорупційних органів. Зокрема, відновлюється
виключна підслідність НАБУ, керівник САП повертає собі самостійність у
керуванні, а Генеральний прокурор втрачає можливість втручатися у розслідування
Одночасно законопроєкт передбачає впровадження регулярних перевірок на
поліграфі співробітників антикорупційних структур і інших правоохоронних
органів із доступом до держтаємниці — заходів, спрямованих на захист від
зовнішнього впливу.
Напередодні Служба безпеки України провела низку слідчих дій щодо можливих
фактів співпраці окремих працівників НАБУ з російськими спецслужбами. Зокрема,
мова йде про обшуки і затримання, що викликали неоднозначну реакцію в
суспільстві та серед міжнародних партнерів.
Представники СБУ підкреслюють, що їхні дії спрямовані на захист державної
безпеки та боротьбу з агентурою ворога. Так, керівництво СБУ в офіційних заявах
наголошує, що не отримує доступу до матеріалів розслідувань НАБУ/САП і діє у
межах законодавства, що регулює захист державної таємниці.
Масштабна інформаційна операція
Кремля
Водночас, за даними Служби зовнішньої розвідки України (СЗРУ), Росія
розпочала масштабну інформаційну операцію, використовуючи тему «антикорупційних
протестів» для посилення розколу в українському суспільстві. Кремль задіює
федеральні пропагандистські ресурси, а також пул підконтрольних медіа, блогерів
і інфлюенсерів на Заході. Російські пропагандисти подають зміни в
антикорупційному законодавстві як «антиамериканський переворот» та спробу
«мінімізації впливу Заходу всередині політичної системи України». Маніпуляції
супроводжуються спотворенням відео з протестних акцій і викривленням коментарів
західних дипломатів, що підживлює наратив про глибоку кризу в Україні.
Голова СЗРУ Олег Іващенко наголосив: «Головне джерело небезпеки — це Росія,
яка прагне посіяти розбрат і підірвати Україну зсередини. Агресор
використовував і використовуватиме найменший привід для руйнування нашої
єдності та дискредитації України, насамперед на міжнародній арені». Він також
підкреслив важливість збереження «феноменального рівня консолідації
українського суспільства», який демонструють українці в ці роки війни.
Отже, липневі події стали тестом на стійкість української політичної
системи, її здатність до самоочищення та протистояння зовнішнім викликам.
Збереження балансу між незалежністю антикорупційних органів, ефективністю
правоохоронної діяльності і роллю спецслужб — ключова умова подальшої
зміцненості держави.
Ці події довели, що відкритий діалог влади і суспільства, прозорість у
ухваленні рішень і пильність щодо зовнішніх інформаційних загроз є запорукою
демократичного розвитку України навіть у найскладніші часи.