Педикюр на нозі з гангреною

Воюємо не лише з агресором, а й самі із собою.

У антикорупціонерів знову скандал. Вирішила держава трохи приструнити структури, що «зарвалися».

Ось корупціонери скандалів не мають. Все зрозуміло. Прийшов до кого треба, заплатив скільки треба і виграв тендер на бюджетні кошти. А далі будуй собі міст чи дорогу. Гроші закінчаться – прийдеш попросиш збільшити бюджет. Ще дадуть. Адже всі відкати закладені в твій кошторис. Все одно тобі залишиться чималий прибуток.

А ось у антикорупціонерів все по-іншому. Якщо є корупція — отже належить з нею боротися. Хоча результатів такої боротьби ніхто не питає. Ну одні заробляють на держвитратах, інші з ними начебто борються. Але не дуже. Адже якщо переможуть, то й не буде з ким боротиметься. Тоді й самі стануть не потрібні.

Основною проблемою антикорупційних органів є те, що їх забагато. І на них також навчилися непогано заробляти. Примушують корупціонерів платити за те, що мають ці нові органи інформацію. Через що можуть справу відкрити. Вік не відмиєшся. А можуть, навпаки, закрити. Або роками розслідувати. Або взагалі не відкривати. Але за окрему платню.

Загалом усі ці дивні ігри корупціонерів та їх анти- викликають і сміх, і жаль. Але як завжди у пострадянській владі, так і немає головного – справедливості для громадян, якої як не було, так і немає. Вся так звана правоохоронна система, як і раніше, так і не охороняє головне право громадян - право на справедливість. Тому всі ці ігри народу вже набридли. Спостерігаємо, як на нозі з гангреною намагаються зробити педикюр.

Як може у такій «правоохоронній» системі зрости щось нове, справедливе? Усі реформи зводяться лише до форми, а не до змісту. Міліцію перейменували та переодягли. Спробуйте прийти до них із якоюсь своєю проблемою. З нею і підете назад. До судової системи ніхто близько не підійшов. Тож справедливості там теж не знайдеш. Прокуратура? А там тепер засіли «інваліди». Так завжди прагнули зберегти нагляд як інструмент заробітку! А тук якісь конкуренти лізуть. Був свідком, як усі спроби хоч би обмежити нагляд, з тріском провалилися.

Але є ще одне питання. Хто так спрямовує боротьбу з нібито антикорупційними органами? Хто у владі «пасе» корупцію, а разом і антикорупцію? Хто організує цю боротьбу нанайських хлопчиків?

Поки не буде політичної волі від перших осіб, так усе й продовжуватиметься. Ось нова прем'єрка так і заявила, що це суспільство саме продукує всю боротьбу як з корупцією, так і з антикорупцією. Зайнятися їй би зменшенням регуляторних функцій у країні. І зайнятися ще б судовою владою. Сорос ще 20 років тому радив. І хоч я і не його прихильник, але правильні давав поради. Не прислухалися. Ось і воюємо далі не лише з агресором, а й самі із собою.