Навіщо ми шкодимо улюбленій Україні своєю отупілою розумовою бездіяльністю?

ЕПІГРАФ. Завдати великої шкоди воюючій Україні, яка перебуває зараз у безвиході свого розвитку, можна не лише активними діями проти неї, а й своєю бездіяльністю там, де ваша участь вкрай їй потрібна.

Вступ

Сучасна Україна нагадує, образно кажучи, пасажирський корабель з тією ж назвою, що пливе через зону, небезпечну для судноплавства. Кожен день корпус цього корабля отримує все нові пробоїни від підводних скель, збільшуючи при цьому ризик своєї аварії. Але капітан корабля вперто продовжує слідувати тим самим небезпечним курсом, хоча давно міг би його змінити, щоб усунути ризик його аварії. Один із пасажирів знав такий безпечний курс і повідомив про нього і капітана, і всіх інших його пасажирів корабля. Капітан же проігнорував цю важливу інформацію від того знаючого пасажира. Він безумовно звернув би на неї належну увагу, але для цього її мали б підтримати багато пасажирів корабля. І ось тут виникла проблема: ніхто з усіх цих пасажирів не побажав ні розібратися в цій важливій інформації від свого товариша, ні її підтримати, займаючись при цьому своїми дрібними справами на кораблі, у якого виникли такі серйозні проблеми з безпекою плавання. Вони безтурботно вважали, що капітан сам знає, що робити.

Ось яким девізом безтурботні пасажири корабля при цьому керувалися: не наша справа давати поради капітанові свого корабля. В результаті корабель продовжував слідувати тим же небезпечним курсом, одержуючи все більше пошкоджень у своєму корпусі і збільшуючи при цьому ризик своєї катастрофи. А тепер риторичне запитання: якщо все ж таки сталася така катастрофа корабля, то кому тоді спало б на думку звинувачувати в цьому підводні скелі, а не його капітана та безтурботних пасажирів?

Так і в нашому випадку, коли Україна (автор цієї статті є її громадянином) веде понад три роки війну з більш потужним, ніж вона, російським агресором, уперто продовжуючи і далі її вести на шкоду самій собі, хоча давно могла б цю війну завершити на гідних для себе умовах (див. нижче). Адже така рятівна для України ідея давно існує, про що її автор неодноразово інформував багатьох відповідальних осіб українського суспільства, включно з керівництвом України, пропонуючи при цьому кожного з них її відкрито підтримати чи хоча б розкритикувати. Але ніхто з усіх цих численних відповідальних осіб не побажав навіть обговорити цю ідею, не кажучи вже про те, щоб зробити свій особистий внесок у просвітництво нею своє суспільство, щоб вона опанувала маси. Цим самим було завдано великої шкоди наший країні, що зараз воює, яка саме з цієї причини продовжує страждати від цієї війни і безвільно котитися до своєї можливої загибелі.

У цьому випадку безтурботні громадяни України також керувалися подібним девізом, як і вищезгадані пасажири корабля, а саме: не наша справа давати поради президентові своєї країни. Образно кажучи, українське суспільство нагадує зараз стадо баранів, що йде самі знаєте куди [1]. Цю згубну тенденцію треба негайно припиняти, інакше ми просто загробимо всіма нами улюблену Україну. І звинувачувати в цьому російського агресора буде такім же самим самообманом, як звинувачувати в аварії корабля підводні скелі (див. вище).

Про існуючий безперспективний сценарій розвитку подій в Україні

Існуючий сценарій розвитку подій в Україні базується на наступній її стратегічній меті: повна перемога над російським агресором будь-якими можливими шляхами: військовим, економічним та дипломатичним. Ця мета була поставлена ​​ керівництвом України від самого початку даної війни і залишилася незмінною досі. Причиною цього є наступне помилкове посилання, яким керуються не лише керівники нашої країни, а й багато українських громадян: тільки через повну перемогу України над агресором можна гарантувати їй незалежність, територіальну цілісність і безпечне існування в майбутньому. Насправді це зовсім не так (див. слід. розд.).

При цьому виникає наступне питання: а чи досяжна в принципі така повна перемога України (навіть за активної підтримки її з боку провідних західних країн) над Росією, яка має набагато більші, ніж наша країна, військові та економічні ресурси, та ще й ядерну зброю? Погодьтеся, що це абсолютно нереально. Весь минулий досвід протікання цієї війни показує, що наша повна перемога над російським агресором це справжнісінька утопія [2, розд. "Небезпечна утопія можливості …"]. Продовження цієї війни із зазначеною метою може призвести лише до безглуздих людських жертв та руйнувань з нашого боку, а сама ця війна може тривати як завгодно довго.

Яка ж у цьому практична користь для українського суспільства? Адже ми повинні постаратися зберегти його в цій війні, а потім приступити до його успішного розвитку. Нинішній же сценарій розвитку подій в Україні призведе до зворотного, а саме: до ослаблення українського суспільства та його неминучого скорочення. І кому це потрібно, крім ворогів України? Кому потрібні такі утопічні та зомбуючі наших громадян гасла: "перемога України за будь-яку ціну" чи "війна до останнього українця"? Кому потрібні небезпечні ігри у бумеранг, коли українська сторона атакує ворожу військову інфраструктуру своїми дронами, і ми всі цьому радіємо, а той бік наносить у відповідь ракетні та дронові атаки на наші не лише військові, а й цивільні об'єкти, чому ми справедливо обурюємось? А у відповідь на це, західні союзники України знімають зараз обмеження на постачання їй далекобійної зброї, що напевно призведе лише до ескалації цієї війни з обох боків та неминучих нових жертв серед українців. Невже ми й цьому радітимемо?

Невже хтось із українців вірить у те, що такий безглуздий розвиток подій наблизить для України День перемоги? Невже не зрозуміло, що будь-яка ескалація цього військового конфлікту з боку України призведе до ескалації у відповідь і до ще більшого заподіяння їй шкоди з боку потужнішого противника? Весь цей сценарій розвитку подій, який зараз дотримується керівництвом України та який підтримує багато наших громадян, можна було б пояснити, виправдати і також підтримати, якби не одне але: цьому військовому протистоянню сторін існує розумна альтернатива, а саме – мирний шлях завершення війни в Україні на гідних для неї умовах. Про це й йтиметься у наступному розділі цієї статті.

Про запропонований перспективний сценарій розвитку подій в Україні

Якщо, як показав досвід минулих років цієї війни, поставлена ​​ керівництвом України стратегічна мета досягнення повної перемоги над російським агресором неможлива навіть у віддаленій перспективі (див. вище), то тоді цю мету треба змінити так, щоб її можна було досягти. На жаль, такого очевидного висновку досі ніхто не зробив у нашому керівництві. Тому Україна, як і раніше, шкодить самій собі так само, як той пасажирський корабель, який потрапив у зону, небезпечну для судноплавства (див. вище "Вступ").

Покажемо, як можна вийти з нинішнього глухого кута війни, в якому зараз перебуває Україна. Для цього потрібно насамперед замінити їй нинішню утопічну (нереальну) стратегічну мету – "повна перемога над російським агресором" (див. вище) на наступну реально досяжну мету: "якнайшвидше завершення війни в Україні на гідних для неї умовах". Саме до виконання такої стратегічної мети має прагнути керівництво нашої країни. Нижче викладено найкращий, на думку автора, шлях досягнення Україною цієї мети.

Насамперед зазначимо, що розуміється тут під фразою "гідні для України умови". Таких умов чотири [2, підрозд. "2. Найкращий справедливий мир (НСМ)"]:

1) збереження незалежності України;
2) добровільне повернення Україні Росією окупованих зараз нею її територій;

3) подальша гарантія безпечного існування України;

4) подальший найкращий розвиток України.

Неважко помітити, що ці чотири умови можуть бути виконані лише за добровільною згодою Росії, з якою ми зараз воюємо. А це станеться лише у разі усунення наступних двох причин, які призвели до її військової агресії проти України:
1) існуючий недосконалий світопорядок, що базується на силі та нерівності сторін, що призводить до конфліктів та війн між країнами;
2) існуюча в Україні державна ідеологія українського націоналізму, яка призвела до дискримінації російськомовної частини її населення.

Щоб ці дві першопричини нинішньої війни в Україні усунути, потрібно запустити глобальний мирний процес встановлення нового світопорядку, спрямованого на безконфліктний та успішний розвиток людства, а також отримати офіційну згоду президентів Росії та України на майбутню безумовну підтримку такого світопорядку. Це призведе до наступного:
1) до припинення нинішньої війни між цими двома країнами та усунення їх військового протистояння, оскільки будь-яким країнам, які підтримують такий новий світопорядок, не допускається конфліктувати між собою;
2) до заміни в Україні державної ідеології українського націоналізму на ідеологію побудови процвітаючого суспільства, яка не допускає будь-якої дискримінації своїх громадян (адже тільки у такому випадку ця країна зможе якнайкраще розвиватися).

Слід зазначити, що запустити глобальний процес встановлення нового світопорядку може керівництво будь-якої країни світу. Але оскільки в цьому насамперед зацікавлена ​​ Україна, яка має прагнути до запропонованої мети якнайшвидшого завершення цієї війни на гідних для неї умовах (див. вище), то пропонується цей творчий процес запустити з ініціативи та участі президента України. При цьому наша Україна стане світовим лідером, який відкриє нову еру безконфліктного та успішного розвитку людства.

У публікації [2, розд. "Рятівний мирний шлях …"] описано приблизну процедуру запуску такого процесу (надалі – процедуру). Автор цієї статті пропонує її читачам детально ознайомитися з процедурою та відповісти самому собі на наступні чотири запитання (у дужках дано відповіді на них самого автора):

1) чи можна процедуру практично здійснити в Україні найближчим часом?
(відповідь автора: звичайно можна, ніхто і ніщо не зможе цьому перешкодити, була б лише політична воля, далекоглядність та державна мудрість у керівництва нашої країни);

2) чи погодиться Росія підтримати новий світопорядок та виконати умови України, зазначені у процедурі?
(відповідь автора: повинна погодитися, якщо Україна виконає наступні дві зазначені там для неї умови: а) припинення нею військових дій проти Росії та б) підтримка нею нового світопорядку, оскільки це призведе до усунення тих двох причин, які викликали напад Росії на Україну (див. вище);

3) чи погодиться Україна підтримати новий світопорядок та виконати умови України, зазначені у цій процедурі?
(відповідь автора: повинна погодиться, якщо Росія виконає наступні три зазначені там для неї умови: а) припинення нею військових дій проти України; б) підтримка нею нового світопорядку та 3) добровільне повернення Україні окупованих нею зараз її територій);

4) чи призведе виконання цієї процедури Росією та Україною до припинення нинішньої війни між ними.
(відповідь автора: безумовно приведе за умови виконання двох попередніх пунктів цього списку, оскільки це дозволить їм надалі не конфліктувати між собою та найкращим чином розвиватися).

Як здійснити перспективний сценарій розвитку подій в Україні

Здавалося б, чого простіше здійснити описаний вище перспективний сценарій розвитку подій в Україні, що базується на дуже перспективній ідеї термінового завершення війни в нашій країні на гідних для неї умовах [2, розд. "Рятівний мирний шлях …"]. Для цього достатньо було б проінформувати про цю рятівну для України ідею президента нашої країни і він, враховуючи її велику корисність, відразу запустив би процес її здійснення. Але не тут то було. Неодноразові звернення автора на цю тему до Офісу Президента України (ОПУ) так і залишилися без відповідей щодо суті того, що в них викладено [1, підрозд. "4. Ефект тупого ватажка"].

Таке негативне явище, коли якась корисна пропозиція від пересічного громадянина своєї країни ігнорується її керівництвом, важко пояснити логікою та здоровим глуздом. Адже істину щодо суті та корисності такої пропозиції можна було б завжди виявити через конструктивний діалог із її автором. Але в нашому випадку цього не сталося. Цю парадоксальну ситуацію можна порівняти з описаним вище у "Вступі" гіпотетичним випадком, коли капітан пасажирського корабля, який потрапив у зону, небезпечну для судноплавства, не звернув увагу на інформацію від одного пасажира про необхідність зміни його курсу, щоб уникнути можливої катастрофи цього корабля. Він безумовно звернув би на неї належну увагу, але для цього її мали б підтримати багато пасажирів корабля.

Так і у нашому випадку. Щоб керівництво України звернуло належну увагу на вищезазначену ідею завершення війни в наший країні на гідних для неї умовах і щоб цю ідею здійснило, потрібно нею просвітити і українське суспільство, і це керівництво. Ось що пропонується для цього зробити кожному читачеві цієї статті:

·         якщо читач є керівником якоїсь української організації, тоді пропонується йому наступне:

·          через веб-сайт цієї організації сповістити її співробітників про цю статтю, а також провести серед них її обговорення;

·          подати до ОПУ за адресою https://ukc.gov.ua/portal/ своє Звернення до Президента України наступного приблизного змісту:

 "Президенту України Зеленському В.О.!
Шановний пане Президенте. До Вас звертається громадянин України <Ваше повне ім'я та посада>. Закликаю Вас терміново завершити нинішню війну в Україні з російським агресором на гідних для нашої країни умовах (без втрати її незалежності та територіально цілісності) згідно процедури, яка описана в розділі "Рятівний мирний шлях досягнення Україною НСМ" статті Бурлакова М. "Як досягти Україні справедливого миру" (посилання на неї – https://blogs.korrespondent.net/blog/events/4776281/ , а її текст – у вкладеному файлі "Як досягти Україні справедливого миру.doc" <цей файл потрібно Вам самому створити, скопіювавши в нього через буфер обміну текст даної статті>).
Автор звернення <Ваше повне ім'я>
---
Прикріплені файли
"Як досягти Україні справедливого миру.doc"."

·         якщо читач є пересічним громадянином України, то тоді пропонується йому наступне:

·          дати посилання на цю статтю у своїй соціальній мережі та повідомити там свою думку про викладену у статті ідею завершення війни в Україні на гідних для неї умовах;

·          подати до ОПУ за адресою https://ukc.gov.ua/portal/ свій Звернення до президента такого ж приблизного змісту, як викладене вище.

Висновок

Шановний читачу. Для тебе не важко буде виконати вищезгадану пропозицію автора цієї статті, чим фактично ти внесеш свій особистий внесок у просвітництво своїх співгромадян рятівною для України ідеєю завершення цієї війни на гідних для нашої країни умовах, щоб ця ідея була якнайшвидше здійснена. Якщо ти не побажаєш цього зробити, а ситуація в Україні погіршуватиметься у зв'язку з наявністю зараз безперспективного сценарію розвитку в ній подій (див. вище), то вибач за прямоту, в цьому буде і твоя особиста вина. Візьми це до уваги.

Без перебільшення слід тут зазначити, що майбутня доля України перебуває зараз в руках її мислячих та відповідальних громадян. Образно кажучи (див. вище "Вступ"), або ми разом врятуємо свій пасажирський корабель "Україна", який потрапив у зону, небезпечну для судноплавства, або можемо не уникнути його катастрофи.

Список публікацій

1. Невже українське суспільство нагадує зараз стадо баранів, що йде на ***?. – "Корреспондент.нет", 15.05.2025 ( https://blogs.korrespondent.net/blog/events/4781820/ )

2. Бурлаков М. Як досягти Україні справедливого миру. – "Корреспондент.нет", 27.04.2025
( https://blogs.korrespondent.net/blog/events/4776281/ )