Тетяна Пірус, завідувач навчально-наукової лабораторії з етнології Поділля Вінницького державного педагогічного університету ім. Михайла Коцюбинського
Тетяна Петрівна Пірус. Суворий Вчитель. Вимогливий. Принциповий. Тетяна Петрівна ревно, з неймовірною повагою ставиться до знань, збиранню, вивченню та передачі яких присвячує всю себе. В усьому, що стосується справи її життя, для неї немає не важливих дрібниць, вона уважно та прискіпливо перевіряє навіть найменшу деталь.
Ось так і перед зйомками програми декілька разів перевіряли все, що потрапить в кадр, прибирали зайве, додавали необхідне, адже до важливих речей потрібно ставитися лише так і ніяк інакше. Нам так важливо нарешті почути голос наших предків, нашої крові.
А це можливо лише вивчаючи завіти та традиції давнини. Коли торкаєшся до генетичної спадщини нашої Нації важлива кожна деталь, адже кожна крихта цих знань надцінна для кожного українця. Я у своїй необізнаності вважав писанки святковою забавкою, розвагою, красивим звичаєм.
А зараз навпроти мене сиділа мудра, красива українська Берегиня і розповідала про це священне для нашої Нації дійство – писанкарство. І ця розповідь розкривала не просто глибину цієї прадавньої традиції, а створювала вікно вглиб віків, крізь яке можна було побачити наше минуле, відчути ту мудрість, гармонію із собою та світом, котрою сповнений цей дивовижний обряд.
Ось чому для того, щоб зберегти завіти давнини, щоб не втратити все це, торкаючись нашої генетичної культури, принципово та важливо дотримуватися правил, вимог, традицій і заборон. Орнаменти, символи, знаки, обряди – все це здавалося мені трохи навіть казковим і водночас набагато більш справжнім та потужним ніж все те, до чого ми звикли.
Для мене це стало одкровенням, зануренням у диво творіння, в якому так багато Творця, так багато душі. Писанкарство, лялькарство передавалося від серця до серця, водночас єднаючи серця. В цих обрядах та традиціях стільки турботи, любові та душі! Все це – відображення суті українства.
Війна навчила нас патріотизму і ми на щастя згадали про любов до України. Та чи всі з нас усвідомлюють – що таке Україна, котру усі ми так любимо? Усвідомлюють, наскільки це більше, глибинніше поняття, ніж просто територія, на якій ми живемо. Ми намагаємося рости вгору, не маючи коріння, прагнемо рухатися далі, не розуміючи звідки ми вийшли, робимо спроби будувати майбутнє, не знаючи, не усвідомлюючи свого минулого.
Нас не можна в цьому звинувачувати, адже віками репресивна, пропагандистська машина недобратнього народу винищувала в нас саму суть українства і, лише коли пролилася кров найкращих, в нас розплющилися очі на цю страшну правду. Страшна ціна прозріння. Страшний урок. Але ми мусимо вивчити його не тільки для себе, а й для того, щоб нашим дітям та онукам не довелося боронити від ворога рідну землю. І частиною цього уроку є усвідомлення нашої істинної історії, культури, традицій та звичаїв.
В цьому і є наступний етап еволюції українства – перехід від розгубленого, раптово пробудженого патріотизму до глибокого, усвідомленого націоналізму. Хтось пройде цей етап, вивчить цей урок, а хтось назавжди залишиться на узбіччі новітньої історії, спантеличений тим, що відбувається навколо.
Елементи традиційної українською культури сьогодні набирають популярності і їх можна зустріти будь-де. Та це лише початок нашого шляху до усвідомлення нашої генетичної інтелектуальності. Тетяна Петрівна Пірус, Наталія Шпак-Косаківська, Вікторія Ніколаєва – «Сповіді» цих дивовижних українок треба побачити хоча б для того, щоб усвідомити ту мудрість та глибину, котрою сповнені такі здавалося б прості речі й водночас усвідомити ту порожнечу, котра стоїть за сучасним, відірваним від традицій розумінням естетики та краси.
Чим більше я слухав Тетяну Петрівну, тим глибше усвідомлював, що уся розкіш, все те, що сучасний світ намагається нам видати за багатство – це лише спосіб сховати порожнечу в душах та сховатися самим від цієї порожнечі.
У нас, українців, генетично зовсім інший світогляд, інші цінності, інші переконання. Нам нав’язують штучні цілі, видають ціну за цінність, а нам настав час відродити справжні цінності, відчути справжніх себе.
Авторська програма Олега Володарського «СПОВІДЬ». Герой програми – Тетяна Пірус, завідувач навчально-наукової лабораторії з етнології Поділля Вінницького державного педагогічного університету ім. Михайла Коцюбинського