Невже українське суспільство нагадує зараз стадо баранів, що йде на ***?

Кожен із нас знає, що означає вираз "стадо баранів, що йде на ***". Так і ми, громадяни України, зараз поводимося, ставши такими ж безвільними "баранами". Чи не настав час звернути на це свою увагу?

Вступ

Кожен із нас напевно знає, що означає вираз "стадо баранів, що йде на ***". Давайте тепер пофантазуємо. Уявімо собі, що один із цих баранів повідомив іншим таким же особинам у стаді, включаючи і його ватажку, що цим курсом не можна стаду йти, а то всі барани загинуть, але якщо його змінити на пропонований ним інший курс, тоді всі виживуть. Однак ніхто цьому "розумнику" нічого не відповів своїм блеянням: ні підтримав чи заперечив йому, а продовжував мовчки йти разом з усіма, вважаючи, що їхній ватажок знає, куди стадо вести. Так і ми, громадяни України (автор цієї статті є одним із них), зараз поводимося, ставши такими ж безвільними і глухонімими "баранами", які не бачать кращої для себе дороги, ніж тієї, якою їх ведуть невідому куди їх "ватажки". Чи не настав час звернути на це свою увагу, поки ми ще не втратили всіма нами улюблену Україну, яка зараз воює з російським агресором, хоча давно відомо, як її можна врятувати?

Глибинна причина загального отупіння українського суспільства та керівництва

Як відомо, Україна перебуває зараз у стані збройного конфлікту (надалі – війни) з Росією, яка напала на неї понад три роки тому. Численні спроби з різних боків припинити цю війну ні до чого досі не привели, хоча давно відомо, як це можна досягти за взаємною згодою воюючих сторін [1, розд. "Рятівний мирний шлях …"]. Чому тоді цього не відбувається?

Уся річ у тому, що суспільство та керівництво України вразила епідемія масового отупіння (ЕМО). Без жодних перебільшень можна стверджувати, що ЕМО – найбільший загальний ворог сучасного людства. Цю підступну епідемію ніхто з нас не помічає і ніхто з нею не бореться. А вона вражає у кожної людини не лише її розум у сфері суспільного розвитку, а й мотивацію приносити користь багатьом людям [2].

Сутність ЕМО полягає в тому, що під її впливом людина у своїх намірах і вчинках керується не розумом і логікою міркувань, а обманними (зокрема застарілими) підсвідомими установками та стереотипами (ОПУСами), не піддаючи їх жодним сумнівам. Під впливом своїх ОПУСів людина відкидає будь-яку нову ідею у цій важливій прикладній сфері тільки тому, що вона нова, яка ніде раніше не зустрічалася. При цьому вона не намагається виявити істину у твердженнях автора про переваги цієї ідеї (тобто його правоту чи хибність) через конструктивний діалог (суперечку) з ним. ЕМО відбиває в будь-якої людини всяке бажання виявляти істину щодо чогось нового та корисного, що пропонується будь-ким у вищевказаній сфері [2].

Якою б розвиненою, освіченою і відповідальною не була людина (навіть якщо вона є президентом якоїсь країни), її розум, як правило, капітулює перед ЕМО у сфері суспільного розвитку. І найпоширенішою формою такої капітуляції є мовчазне ігнорування людиною нової ідеї, навіть якщо її автор стверджує про її велику практичну корисність для багатьох її співгромадян [2].

В [3, розд. "4. Три прояви капітуляції …"] викладені три прояви такої капітуляції перед ЕМО розуму керівництва України. Ось вони:
1) помилкова мета завершення війни в Україні;
2) небажання виявляти істини для нових пропозицій щодо закінчення війни в Україні;
3) небажання організувати громадське обговорення можливих шляхів завершення війни в Україні.

Під згубним впливом ЕМО сучасне українське суспільство та керівництво цієї країни стали виявляти різні шкідливі якості (надалі – ефекти) свого отупіння. Нижче викладено їх опис (окремо) для українського суспільства та для керівництва України.

Масовий прояв в українському суспільстві трьох ефектів його отупіння

1. Ефект тупого барана

Суть цього афекту ЕМО полягає в тому, що відома ідея мирного завершення Україною війни з російським агресором на гідних для неї умовах [1, розд. "Рятівний мирний шлях …"] мовчки ігнорується практично всіма українцями як щось нікому не потрібне. При цьому ні в кого з моїх співгромадян немає бажання виявити істину щодо задекларованих автором властивостей (тобто суті і переваг) цієї ідеї, що можна завжди зробити через пропонований ним конструктивний діалог. Справді:

·          ще стародавній філософ Сократ сказав свою знамениту фразу, яку напевно всі знають: у суперечці народжується істина;

·          існує відомий спосіб виявлення істин з суспільної тематики [4], через який таку істину в даному випадку можна завжди виявити.

Переваги цієї ідеї завершення війни в Україні очевидні, оскільки при її здійсненні відбудеться таке:

·         за ініціативи президента України буде запущено глобальний процес встановлення нового світопорядку, спрямованого на безконфліктний та успішний розвиток людства, що зробить нашу країну світовим лідером;

·         будуть створені необхідні умови для завершення нинішньої війни в Україні на гідних для неї умовах [1, підрозд. "2. Найкращий справедливий мир (НСМ)"], оскільки при цьому будуть усунуті дві першопричини розв'язання цієї війни Росією [1, розд. "Рятівний мирний шлях …"], а саме:

·           відбудеться запуск зміни існуючого недосконалого світопорядку, який базується на силі та нерівності сторін, на вищезгаданий новий світопорядок;

·           відбудеться зміна в Україні нинішньої державної ідеології українського націоналізму, що призвело до дискримінації російськомовної частини її населення, на ідеологію побудови процвітаючого суспільства, що дозволить нашій країні найкращим чином розвиватися.

З цього випливає наступне: у здійсненні вищезазначеної ідеї мають бути зацікавлені обидві воюючі сторони: Росія та Україна, що призведе до завершення нинішньої війни між ними на умовах, які влаштують їх обох. На жаль, під впливом ЕМО ніхто з нас цього досі не розуміє. Ось у чому полягає ефект тупого барана, який тут розглядався.

2. Ефект глухонімого барана

Суть цього афекту ЕМО полягає в тому, що ніхто в Україні ніяк не реагує на вищезгадану ідею завершення війни Україною на гідних для неї умовах [1, розд. "Рятівний мирний шлях …"]. Багато українців фактично мовчки схвалюють нинішній безперспективний курс керівництва України на продовження цієї війни, маючи в своїй підсвідомості глибоко помилкову установку, що тільки повною перемогою збройним шляхом над російським агресором можна відстояти Україні свою незалежність і територіальну цілісність. І зовсім не береться до уваги, що цього неможливо практично досягти в найближчій перспективі через наявність у російського агресора істотно більших людських, військових і економічних ресурсів, ніж у нас. Ось у чому полягає ефект глухонімого барана, який тут розглядався.

3. Ефект байдужого барана

Суть цього афекту ЕМО полягає в тому, що ніхто не бажає просувати в українському суспільстві дуже корисну (рятівну) для нього ідею мирного завершення Україною війни на гідних для неї умовах. [1, розд. " Рятівний мирний шлях …"]. Автор неодноразово звертався з такою пропозицією до керівників багатьох українських ВНЗ, політичних партій та ЗМІ, до президентів Національної академії наук та Товариства «Знання» України, однак не отримав від них жодної відповіді. Ніхто з цих шановних та відповідальних осіб не побажав взяти участь у просвітництві цією ідеєю своїх співгромадян заради високої мети якнайшвидшого закінчення війни в Україні на гідних для неї умовах. Ось у чому полягає ефект байдужого барана, який тут розглядався.

Прояв в керівництві України трьох ефектів його отупіння

4. Ефект тупого ватажка

Суть цього ефекту ЕМО полягає в тому, що відома ідея мирного завершення Україною війни з російським агресором на гідних для неї умовах [1, розд. "Рятівний мирний шлях …"] мовчки ігнорується керівництвом України, хоча ця ідея є дуже перспективною. Адже у її здійсненні мають бути зацікавлені обидві воюючі сторони: Росія та Україна, що напевно призведе до завершення цієї війни між ними (див. вище підрозд."1. Ефект тупого барана").

Ось уже понад три роки Україна веде війну з російським агресором, а її керівництво досі не порадилося зі своїми громадянами щодо того, як цю війну швидше закінчити. Президент України так і не запропонував своєму суспільству відкритий діалог на тему найкращого шляху завершення цієї війни [3, розд. "3. Блокування ЕМО …"]. Весь цей час керівники України перебували (і зараз перебувають) в омані під впливом ЕМО, вважаючи, що лише через перемогу над російським агресором збройним шляхом наша країна зможе зберегти свою незалежність та територіальну цілісність. Але оскільки Росія має набагато більший, ніж Україна, людський, військовий та економічний потенціал, ця війна триває досі (навіть за активною підтримкою нас багатьма західними країнами) і кінця їй не видно.

ЕМО настільки придушила розум та відповідальність у керівників України [4], що цю рятівну для своєї країни ідею вони постійно мовчки ігнорують. Автор у цьому неодноразово переконувався, коли письмово звертався до Офісу Президента України (ОПУ) зі своїми пропозиціями щодо здійснення цієї ідеї (його Звернення від 30/08/2023, 29/01/2025 та 01/05/2025), а також з пропозиціями щодо виявлення істини в задекларованих автором властивостей цієї ідеї через конструктивний діалог з ним (його Звернення від 04/12/2024 та 01/05/2025). Як для цих Звернень автора, так і для багатьох інших були отримані ним з ОПУ лише формальні відписки, в яких було зазначено, що його Звернення передано до відділу інформаційно-аналіточної роботи Департаменту з питань звернень громадян та доступу до публічної інформації. І це все.

З цього випливає два очевидні висновки:

1)       вищезгадана ідея могла бути здійснена в Україні ще у 2023 році (звернення автора від 30/08/2023), що вже тоді могло б призвести до завершення нинішньої війни в Україні на гідних для неї умовах [1, розд. "Рятівний мирний шлях …"];

2)       через двічі запропонований автором та мовчки відхилений ОПУ конструктивний діалог могла бути спільно виявлена ​​істина щодо задекларованих автором властивостей цієї ідеї (див. вище підрозд."1. Ефект тупого барана"), що підтвердило б доцільність (як автор вважає) чи недоцільність її здійснення в Україні.

Ось у чому полягає ефект тупого ватажка, який тут розглядався.

5. Ефект глухонімого ватажка

Суть цього афекту ЕМО полягає в тому, що керівництво України зовсім не реагує на вищезгадану ідею завершення війни в нашій країні на гідних для неї умовах [1, розд. "Рятівний мирний шлях …"]. Наше керівництво постійно підтримує стратегічний курс на продовження цієї війни, маючи в своїй підсвідомості глибоко помилкову установку, що тільки повною перемогою України збройним шляхом над російським агресором можна відстояти Україні свою незалежність і зберегти її територіальну цілісність. При цьому не береться до уваги той факт, що російський агресор має істотно більше людських, військових і економічних ресурсів, ніж Україна. Ось чому таку ціль досягти Україні неможливо в найближчий перспективі. Нажаль, українське керівництво постійно керується вищезазначеною установкою, абсолютно не сприймаючи альтернативних пропозицій на цю дуже важливу тему. Ось у чому полягає ефект глухонімого ватажка, який тут розглядався.

6. Ефект безвольного ватажка

Суть цього афекту ЕМО полягає в тому, що для якнайшвидшого завершення Україною війни з російським агресором на гідних для неї умовах треба кардинально помінять нинішній мілітаризований стратегічний курс нашої країни на творчо-миролюбний, та її існуючу державну ідеологію українського націоналізму на ідеологію побудови процвітаючого суспільства. А для цього нашому керівництву потрібно проявити державну волю, яка під впливом ЕМО виявилася зараз подавленою. Ось у чому полягає ефект безвольного ватажка, який тут розглядався.

Висновок

Якщо ми й надалі поводитимемося як стадо безвільних і глухонімих баранів, що йде на ***, то не врятуємо нашу Україну від нових людських жертв і руйнувань, втрати частини її території, а, можливо, і її незалежності. І потім пізно буде звинувачувати в цьому ЕМО та російського агресора.

Список публікацій

1. Бурлаков М. Як досягти Україні справедливого миру. – "Корреспондент.нет", 27.04.2025 (https://blogs.korrespondent.net/blog/events/4776281/ )

2. Бурлаков М.В. Хто найбільший ворог сучасного людства та як з ним успішно боротися. – "Корреспондент.нет", 17.09.2023 (https://blogs.korrespondent.net/blog/world/4654771/ )

3. Бурлаков М.В. Усі проблеми сучасної України від впливу на її владу епідемії масового отупіння. – "Корреспондент.нет", 03.03.2025 (https://blogs.korrespondent.net/blog/events/4760593/ )

4. Бурлаков М.В. "Опис СВIСТ.pdf". – Гугл Диск, 22.04.2024 (https://drive.google.com/file/d/11Ui4ihb_hQ7yCcvk_6ydRvu2Zbrojacv/view?usp=sharing )