«Ми втримали галузь — і втримаємо країну»: Лещинський про будівництво у війну

ВІКТОР ЛЕЩИНСЬКИЙ, Президент Національного експертно-будівельного альянсу України - сьгодні мій співрозмовник.

З Президентом Національного експертно-будівельного альянсу України говоримо про те,  як будувати по-новому: що змінюється у галузі та чому без інвестицій не обійтися.

— Пане Вікторе, раді знайомству! Ви — успішний бізнесмен та один з найвідоміших експертів у сфері будівництва в Україні. З чого починався Ваш професійний шлях?

— Як у кожного, були і злети, і падіння. Але головне — не зупинятися. Через рік після закінчення першого вишу мені запропонували стати директором будівельної компанії. До цього будівництво було мені зовсім не близьким — я навчався на правоохоронця. Але мене завжди приваблювала технічна сторона, тож я прийняв виклик. Перші два роки працював по 18 годин на добу, вчився в усіх — від прорабів до майстрів. Потім — робота в Міністерстві регіонального розвитку, далі — в аудиторській компанії, консультантом у профільному комітеті Верховної Ради. А вже понад 10 років формую сильну команду в межах Національного експертно-будівельного альянсу України. Офіційно альянс створено у 2017 році, і вже чотири роки поспіль ми визнані "Лідерами року" в галузі експертизи.

— Як функціонує будівельна галузь під час війни?

— Дуже складно. На сході, півдні та навіть частково в Київській області ринок нерухомості майже мертвий. Щось будується лише там, де проєкти були розпочаті до війни. На заході — певне пожвавлення, але й воно незначне. Деякі так звані "експерти" говорять про економічне зростання, але я особисто цього не бачу. Державне будівництво залишається пріоритетом, проте воно також суттєво скоротилося. Плюс — нестача фахівців через мобілізацію, недосконале ціноутворення і складності з формуванням держзамовлень.

— Над чим зараз працює Національний експертно-будівельний альянс України?

— Ми намагаємося втримати експертний ринок. Це складна задача, адже підготовка справжнього експерта займає десятиліття. У нашій команді працюють люди з досвідом від 15–20 років. А втратити такого фахівця можна за день — і це найбільша загроза для галузі.

— Яких сучасних технологій бракує в Україні?

— Питання в системному підході. До війни значна частина будматеріалів надходила з росії. Багато підприємств досі працюють на обладнанні радянських часів. ЄС нам потрібен як технологічний орієнтир. В агросекторі інтеграція відбулася, в будівництві — ні. Наприклад, промислове скло ми не виробляємо взагалі. Сфера потребує серйозного переосмислення та інвестицій у модернізацію.

— Що з укриттями та сховищами?

— Важливо враховувати нові ДБН, які набули чинності з 1 листопада 2023 року. Вони вимагають нових рішень — підземних, універсальних, безпечних. Через це об’єкти, які колись коштували 60–70 млн грн, тепер можуть сягати 300 млн. Це не "перебільшення" — це ціна безпеки.

— Чи реальне масове залучення інвестицій після війни?

— Без іноземних інвестицій ми не зможемо відбудувати країну. Під час конференції в Берліні західні партнери озвучили три головні ризики: війна, безпека співробітників та корупція. Щоб інвестор прийшов, потрібні сталi та чіткі правила гри. Якщо вони будуть — інвестиції прийдуть, і буде що відновлювати.

— Чим зараз займається Благодійний фонд Віктора Лещинського?

— До війни ми підтримували молодих фахівців — архітекторів, проектантів, студентів будівельних вишів. Зараз основний акцент — допомога військовим і цивільним. Продукти, одяг, гігієна, підтримка в зонах бойових дій. Перший рік повномасштабної війни я повністю присвятив волонтерству.

— Ваші цілі на цей рік?

— Як і завжди: розвиток відповідального, соціально орієнтованого бізнесу. Бізнес повинен допомагати там, де це справді потрібно. І якщо навіть один маленький крок з нашого боку допоможе великій справі — ми вже на правильному шляху.