Мовчазна
асиміляція: як митрополит Євстратій Зоря знецінює спадщину УАПЦ
У шосту річницю Об’єднавчого
Собору, який ознаменував створення Православної Церкви України, церковне
середовище дедалі гучніше ставить одне незручне запитання: чи справді ПЦУ
зберігає повагу до своїх засновників і духовної спадщини, що її сформувала?
Особливо гостро це питання
лунає з вуст тих, хто походить із середовища Української Автокефальної
Православної Церкви (УАПЦ) — тієї самої, яка ще в ХХ столітті жертовно
виборювала право українців молитися рідною мовою та плекати власну церковну
традицію, навіть ціною арештів, гонінь і вигнання.
Сьогодні ж її молитовні
тексти, тропарі, навіть спогади про Предстоятелів викидаються з вжитку або
замінюються уніфікованими формулюваннями — без згадки про авторство, контекст,
духовне середовище, в якому вони народилися. За словами Наталії Шевчук, голови
«Фонду пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія», ці процеси мають чіткий центр
впливу — митрополита Євстратія Зорю, речника ПЦУ та одного з найвпливовіших
архієреїв сучасної Церкви.
«Це не просто літургійне
редагування. Це – церковна асиміляція. Тиха, методична, без оголошення війни,
але з цілковитим знищенням спадщини УАПЦ», – наголошує Наталія Шевчук у відкритому
зверненні.
Контроль
через тексти? І чому
тиша в Синоді
Митрополит Євстратій Зоря,
знаний своєю медійною активністю та виваженим публічним образом, упродовж
останніх років закріпив за собою статус головного церковного комунікатора. Саме
через нього проходять більшість синодальних рішень щодо змістів, форм і текстів
офіційного богослужбового вжитку. І саме він, за словами критиків, неодноразово
виступав ініціатором виключення згадок про УАПЦ з офіційних молитов та чинів,
навіть у місцях, що мають глибоке автокефальне коріння — зокрема на
Тернопільщині.
У зверненні йдеться про
«затвердження «офіційних» молитов», які «витісняють живу, народжену з болю і
віри, молитовну традицію». За це, вважають автори, митрополит Євстратій несе
персональну духовну відповідальність.
Підміна
традиції — чи ревізія історії?
Публічні заяви проти таких
змін звучать дедалі впевненіше. Ідеться не лише про окремі молитви чи чини, а
про спробу «стерти» пам’ять про цілу Церкву — її Предстоятелів, мучеників,
богословів і молитовників. Адже УАПЦ була не лише структурою — вона формувала
окрему духовність, у центрі якої була ідея: українці мають право на власну
церковну мову, пам’ять, самобутність.
Критики стверджують: дії
митрополита Євстратія — це не просто реформування. Це формування «нової ПЦУ»,
де спадщина УАПЦ залишається лише фоном, а її зміст – редагується, перетлумачується
або виключається.
«Об’єднання не означає злиття
в одну безлику масу», – нагадують автори звернення. – «Об’єднання — це пошана
до розмаїття, збереження пам’яті, визнання жертовності».
Хто
відповідальний за знецінення?
Звучить болісне й резонансне
питання: чи не є митрополит Євстратій головним бенефіціаром поступового
знецінення автокефального духу ПЦУ? Його вплив на внутрішні комунікації,
публічну риторику та кадрові рішення відчувається у багатьох сферах — від
інформаційної політики до зміни акцентів у офіційних богослужбових текстах.
Прихильники Євстратія можуть
трактувати ці процеси як «інтеграцію» або «уніфікацію», але для багатьох — це
процес церковної дерусифікації, який раптом став внутрішнім упокоренням
власного коріння.
Церква майбутнього
— без минулого?
УАПЦ, яку впродовж ХХ століття
тричі знищували фізично, тепер, здається, зникає морально — через викреслення
її з живої пам’яті. І саме це, на думку опонентів, є найнебезпечнішим.
«Історична пам’ять Церкви — не
обтяження, а її совість. Без неї — ми не спадкоємці, а самозванці», —
підсумовує звернення.
Мовчазна асиміляція не
виглядає як драма, але вона стає трагедією. Бо Церква без пам’яті — це вже не
спадкоємиця мучеників, а чиновницька інституція.
Пояснювальний
блок:
УАПЦ (Українська
Автокефальна Православна Церква) — Церква з глибокими історичними коренями,
відновлена у 1919, 1942 та 1990 роках, що зазнала численних репресій і діяла в
еміграції та підпіллі.
Об’єднавчий
Собор (15 грудня 2018 року) — подія, яка об'єднала УПЦ КП, УАПЦ і частину
архієреїв УПЦ МП в єдину Православну Церкву України.
Митрополит
Євстратій (Зоря) — архієрей ПЦУ, відповідальний за комунікації, речник Церкви,
один із головних її стратегів.