В умовах війни профспілкові санаторії стали важливим ресурсом для реабілітації військових, ветеранів і внутрішньо переміщених осіб. Лише за останні два роки в цих закладах отримали допомогу понад 9 700 військовослужбовців і понад 2 400 членів їхніх сімей. Однак ініціативи, які забезпечують їх функціонування, можуть опинитися під загрозою через законопроєкт №11009, що передбачає передачу санаторіїв у державне управління без погодження з профспілками.
Як профспілки допомагають військовим та ВПО
Ще з 2015 року профспілки добровільно передавали свої заклади для потреб військових. Наприклад, санаторій "Сонячний" в Очакові став прихистком для підрозділів ВМС України, які вийшли з Криму, а санаторій "Немирів" був перепрофільований у центр реабілітації учасників АТО та прикордонників.
Після повномасштабного вторгнення профспілкові санаторії стали прихистком для десятків тисяч переселенців. Лише у 2022 році:
- 25 373 переселенці отримали допомогу в санаторіях "Укрпрофоздоровниці";
- 45 026 осіб розмістили у закладах "Укрпрофтуру".
На базі цих санаторіїв діє понад 100 реабілітаційних відділень, які допомагають військовим і цивільним повернутися до нормального життя після травм і поранень.
Чому законопроєкт №11009 може зашкодити реабілітаційній системі
Попри ефективну роботу профспілкових санаторіїв, законопроєкт №11009 пропонує дозволити Агентству з розшуку та менеджменту активів (АРМА) передавати арештовані санаторії в управління без довготривалих узгоджень. На перший погляд, це може виглядати як позитивна ініціатива. Однак проблема полягає в тому, що серед цих об’єктів є діючі санаторії, які вже зараз надають реабілітаційні послуги військовим.
Якщо санаторії будуть передані в державне управління без врахування їхньої специфіки та функціонального призначення, це може призвести до таких наслідків:
- зупинка реабілітації тисяч військових і переселенців;
- звільнення персоналу, який роками працював у сфері реабілітації;
- невикористання або занепад дорогого медичного обладнання;
- ризик того, що санаторії повторять долю багатьох державних оздоровчих закладів, які після вилучення втратили функціональність.
Досвід минулих років показує, що більшість санаторіїв, вилучених державою у профспілок, так і не змогли відновити роботу. Деякі з них занепали, інші були розкрадені, а ті, що залишилися, працюють на мінімальних потужностях.
Чи є альтернатива?
Замість знищення вже функціонуючої системи реабілітації доцільніше налагодити ефективну співпрацю між державою, профспілками та бізнесом. Профспілки готові передавати свої санаторії для військових, як вони це вже робили раніше, але це має відбуватися на прозорих умовах, із гарантіями збереження медичної та реабілітаційної функції цих закладів.
Україна не може дозволити собі втратити те, що вже працює. Якщо держава справді хоче підтримати військових, варто не знищувати профспілкові санаторії, а інвестувати в їхній розвиток. Замість хаотичного вилучення майна варто створити стабільні механізми фінансування та модернізації цих установ, що дозволить тисячам військових і цивільних отримати якісну реабілітацію та повернутися до повноцінного життя.