Недороблений Че Гевара

Цікаві історії з життя чиновника

Добровольчий батальйон Стугна у складі 135 батальйону територіальної оборони ЗСУ. Батальйон названий на честь річки Стугни, що протікає в Обухівському районі. Створено 16 березня 2022 р. У серпні 2023 р. передано у підпорядкування Головного управління розвідки Міністерства оборони України (ГУР). Командувачем батальйону було призначено Дмитра Лінька. Лінько Дмитро Володимирович – народний депутат України, перший командир батальйону "Свята Марія". З 11 грудня 2020 р. заступник голови Кіровоградської обласної ради.

У 2009 році Дмитро очолював одеську організацію «Братство», що надалі стало угрупуванням «Братство» у складі ГУР. У 2010 році після маршу на честь Максима Чайки було затримано разом із російським політемігрантом Олексієм Макаровим, нібито за напад на офіс одіозного проросійського політика Ігоря Маркова. Після активістів суду, що відпустив, міліція знову спробувала заарештувати Дмитра та Олексія. Ліньку вдалося втекти, а Макарова посадили до в'язниці на 1,5 роки.

Після цього Дмитро Лінько залишив країну і деякий час переховувався в Індії. У 2011 році Дмитро Лінько разом зі своїм другом Олексієм Середюком поїхав до Каїра, щоб взяти участь у єгипетській революції проти Хосні Мубарака. У 2013 році Дмитро Лінько брав активну участь у масових акціях протесту в Стамбулі в червні на площі Таксім, спрямовані проти прем'єр-міністра Реджепа Ердогана.

20 квітня 2015 року Дмитро Лінько на чолі групи озброєних людей у ​​камуфляжі та масках захопив приміщення нотаріальної контори Ганни Рибалко (Київ, вулиця Льва Толстого). За словами самого Лінька, він став новим власником цього приміщення, яке орендувала нотаріальна контора, і тому вільний робити в ньому все, що хоче – і повісив на ньому табличку «приймальня народного депутата», щоб убезпечити себе від візиту правоохоронців. Це була ретельно спланована кимось рейдерська операція, в ході якої її виконавець Лінько отримав як гонорар саме приміщення, а таємничий замовник – архів нотаріальної контори, що є справжньою скарбницею для шахраїв. До речі, як зазначили ЗМІ, Лінько так і не згадав у своїй декларації за 2015-2016 роки, що став власником цього приміщення чи потім продав його.

Про те, що Дмитро Лінько та його побратими займалися рейдерством не раз, поставивши цю справу на потік, говорив і скандальний інцидент на підприємстві «Хімакс» (село Крюківщина Києво-Святошинського району). На цьому підприємстві переробляли контрафактний алкоголь, а тому воно було бажаним видобутком для «тіньовиків». І ось 3 вересня 2016 року Дмитро Лінько та його «побратими» зі «Святої Марії», які представилися працівниками ЧОП «Варта-1», захопили «Хімакс», працюючи на ліквідатора підприємства Г. Шаргало, яке найняло їх, оголошеного банкрутом. 4 вересня підприємство спробували відбити його власники та працівники охорони. І під час зіткнення одного з охоронців було вбито – отримавши смертельне поранення з нарізного карабіна. Як встановило потім слідство, постріл було зроблено з АКСМ калібру 7,62, зареєстрованому 23.05.2015 в ГУ Нацполіції Кіровоградської області. І хоча справа була ретельно зам'ята, надто багато людей знали, що серед рейдерів, що захоплювали «Хімакс», тільки одна людина мала кіровоградську прописку (за якою і реєструють зброю), і ним є Дмитро Лінько.

У 2015 році Генпрокуратура звинуватила Дмитра Лінька та його однопартійців Ігоря Мосійчука та Андрія Лозового у втручанні у діяльність суддів, хуліганстві та загрозі насильством. Як написано у поданні, 15 грудня 2014 року під час засідання Приморського районного суду м. Маріуполя вони звинуватили суддів у упередженості та почали їх штовхати. Мосійчук окремо пообіцяв влаштувати «суд Камбіса» (йдеться про картину «Здирання шкіри із продажного судді»). А вже у квітні 2015 року та ж трійця увірвалася до приміщення Коцюбинської селищної ради та вимагала від її голови видати земельні ділянки та квартири демобілізованим бійцям АТО. Прокуратура звинуватила Лінька в тому, що він навмисне завдав сільському голові побої.

Ще один раз нардеп напав на суддю у жовтні 2017 року. Разом з іншими активістами він прийшов до Оболонського районного суду Києва, в якому йшло засідання у справі про викрадення автомобіля. Лінько спробував вдарити обвинувачених, після чого плюнув судді в обличчя. Проте найгучніший скандал, до якого потрапив народний депутат, стався у червні 2017 року. Тоді Лінько звинуватив головного редактора видання «Страна.UA» Ігоря Гужву у шантажі. За словами Дмитра Лінька, головний редактор вимагав від нього 20 тисяч доларів за нерозміщення компрометуючого матеріалу. Сам Гужва заявив, що нардеп пропонував йому хабар, а після відмови сфабрикував справу. Генеральна прокуратура затримала його і під час обшуку знайшла 10 тис. доларів у його портфелі, які нібито він отримав від Лінька.

А ще народного депутата Дмитра Лінька було викрито в тому, що він розсовував картки народних депутатів у системі голосування в майже порожній сесійній залі. Як так вийшло, що картки нардепів опинилися в руках у Лінька, і що він збирався робити, журналісти намагалися дізнатися у лідера фракції Олега Ляшка – але той у відповідь фактично їм нагрубіянив.

Якщо вірити щорічній звітності радикала, він мешкає на одну депутатську зарплату у 243 тис. гривень. Ані бізнесу, ані депозитів Лінько не зареєстрував. Таке становище змушує депутата брати гроші із «заначки». Так, грошові активи Лінька за рік зменшились із 270 до 210 тис. гривень. Крім цього, у нього залишається 16 тис. доларів та 2 тис. євро. Живе нардеп у Києві у квартирі своєї мами. Її Єва Петрівна Лінько купила у 2016 році майже за 2,5 млн. гривень. Звідки взялися гроші у пенсіонерки, яка за рік зареєструвала 44 тис. гривень загального доходу, залишається таємницею. Проте отримав з бюджету 155 тис. гривень компенсації за оренду якогось житла у Києві. Але якого, адже він нічого не вказав! До речі, так само як і про придбане у власність офісне приміщення на вулиці Льва Толстого. У власності Дмитра Лінька знаходиться дві машини – CHERY Jaggi 2008 року випуску та TOYOTA CAMRY 2012 року. На першій машині він їздить із 2012 року. Другу купив 2018 року за 170 тис. гривень. Цікаво, що на сайтах з продажу авто такої моделі не знайти дешевше за 365 тисяч.

Ось таким авантюристам, недоробленим Робін Гудам і Че Геварам, доручають сьогодні командування військовими формуваннями, що знову утворюються. Що рухає ними крім спраги пригод та спраги наживи, неконтрольованого прагнення насильства, безвідповідальності? Стає трохи не по собі, коли читаєш біографію таких командирів і починаєш глибше замислюватися.