Як функціонує російське Товариство Червоного Хреста і чи порушує воно гуманітарні принципи? Чому Міжнародний комітет Червоного Хреста часто опиняється під шквалом критики, а Росія ігнорує...
Чи можна залишатися нейтральним, коли нейтральність — це співучасть? Це питання є основним у дискусії навколо діяльності Російського Товариства Червоного Хреста (РЧХ) під час російсько-української війни. Дії та політика цієї організації викликають гострі суперечки, як серед міжнародної спільноти, так і в Україні, яка неодноразово заявляла про порушення принципів гуманітарної діяльності з боку РЧХ.
Роль Червоного Хреста: ідеали проти реальності
Червоний Хрест — це глобальний символ гуманності, що уособлює захист людської гідності, допомогу нужденним і нейтралітет у конфліктах. Але чи є цей нейтралітет лише фасадом для невтручання, коли порушуються основоположні права людини? Російське Товариство Червоного Хреста стало предметом звинувачень у співпраці з російськими державними структурами, які прямо підтримують агресію проти України.
Принципи Червоного Хреста — це незалежність, неупередженість та гуманність. Однак практика свідчить про те, що діяльність РЧХ часто суперечить цим принципам. Зокрема, відомо з публікацій на сайті , що організація отримувала фінансування від уряду Російської Федерації, включаючи кошти, призначені для створення осередків на окупованих територіях України. Це ставить під сумнів її здатність діяти незалежно від державної політики.
Фінансова залежність та політична ангажованість
Уряд РФ виділив близько 2 млрд рублів для РЧХ, офіційно на потреби гуманітарної допомоги, але фактично — на підтримку окупаційного режиму. Згідно з публічними звітами, РЧХ також співпрацює з організаціями, які займаються «патріотичним вихованням», спрямованим на зміцнення ідеологічних основ російської агресії. Така діяльність суперечить фундаментальним принципам руху Червоного Хреста, що декларує абсолютну політичну нейтральність.
Використання символіки Червоного Хреста на окупованих територіях
На тимчасово окупованих територіях України функціонують організації, які використовують назву та символіку Червоного Хреста, але не є частиною офіційного руху. Наприклад, так звані «Донецкий Красный Крест» та «Луганский Красный Крест» відкрито співпрацюють з окупаційною владою та дублюють формат діяльності російського Червоного Хреста. Водночас ці «сіри» організації використовують міжнародно визнану символіку, вводячи в оману як населення, так і міжнародну спільноту.
Така експлуатація емблеми Червоного Хреста ставить під загрозу репутацію всього руху та породжує серйозні етичні питання. Відповідальність за контроль над використанням символіки лежить на Міжнародному комітеті Червоного Хреста (МКЧХ), але ефективних механізмів запобігання таким випадкам наразі не існує.
Досвід міжнародної практики
Подібні випадки політизації гуманітарних організацій траплялися і в інших конфліктах. Наприклад, у 2023 році Білоруське Товариство Червоного Хреста втратило членство у Міжнародній федерації через участь у викраденні українських дітей із окупованих територій та їх «перевихованні» в ідеологічних таборах. Це стало прецедентом, який показав, що санкції проти національних товариств можливі, але їх реалізація вимагає тривалих процедур і тиску.
Чи варто виключати РЧХ із міжнародної федерації?
Україна наполягає на виключенні РЧХ із Міжнародної федерації Червоного Хреста та Червоного Півмісяця (МФЧХ). Це вимога справедлива, враховуючи масштаб порушень. Однак виключення може призвести до небажаних наслідків, зокрема втрати доступу до окупованих територій для інших гуманітарних організацій, таких як МКЧХ. У складних гуманітарних кризах навіть мінімальний доступ може рятувати життя.
З іншого боку, бездіяльність міжнародної спільноти створює ризик втрати довіри до всього руху Червоного Хреста. Якщо організація, що декларує нейтральність, дозволяє собі мовчазно підтримувати агресора, це дискредитує саму ідею гуманітарної допомоги.
Можливі шляхи вирішення
Розслідування та санкції. МФЧХ має створити незалежну комісію для розслідування діяльності РЧХ на окупованих територіях. У разі підтвердження порушень слід розглянути можливість призупинення членства організації або накладення інших санкцій.
Реформування механізмів контролю. МКЧХ та МФЧХ повинні розробити нові механізми контролю за діяльністю національних товариств, особливо у зонах конфліктів.
Інформування донорів. Україна може ініціювати кампанію з інформування міжнародних донорів про діяльність РЧХ. Зменшення фінансування від донорів змусить організацію переглянути свою політику.
Посилення правового захисту символіки. МКЧХ повинно активніше захищати емблему Червоного Хреста, зокрема через юридичні механізми, доступні в міжнародному праві.
Російське Товариство Червоного Хреста — це приклад того, як гуманітарна організація може перетворитися на інструмент державної пропаганди. В умовах війни не можна залишатися осторонь, адже мовчання часто є формою згоди. Міжнародній спільноті слід діяти рішуче, аби зберегти довіру до гуманітарного руху як такого. Лише дотримання принципів прозорості, підзвітності та гуманності може врятувати ідею Червоного Хреста від повного краху.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.