Знову заговорили про вибори. Естонський досвід

А чи є взагалі готовність спокійно та чесно провести вибори?

Знову зазвучала важлива «пісня про головне». Вибори. І кинулися всі обговорювати все, що завгодно – можливість голосування онлайн, кандидатів та партії, участь військових, тощо. Але не видно у цих обговореннях раціонального зерна. І справа навіть не в тому, що проводити вибори у воєнний час з усіма необхідними витратами, вже по суті є зрадою нашої армії, яка відбиває відчайдушні штурми на передовій. Головні питання, як завжди, в деталях.

Згадується поїздка 13 років тому у складі української делегації на парламентські вибори до Естонії. У її складі були такі корифеї наших виборних питань, як майбутній автор Виборчого Кодексу Юрій Ключковський, майбутній посол України у Канаді Андрій Шевченко та інші. Люди виборче питання добре знали.

Розповім про свої враження про ті вибори. Перше, що нас здивувало це формування дільничних виборчих комісій. На питання, як вони формуються, нам відповіли, що комісії призначаються муніципалітетом. І діють на постійній основі. Ми тут же спробували довести естонцям, що можуть бути фальсифікації на користь влади. На що отримали просту відповідь: виборці цим комісіям довіряють. Згадалося тоді, які партійні битви щодо формування комісій відбуваються у нас. А виявилося, що вся справа у довірі виборців до людей, які теж мешкають у районах цих дільниць. ЧИ Є У НАС СЬОГОДНІ ДОВІРА ДО ЧЛЕНІВ ВИБОРЧИХ КОМІСІЙ?

Ми побували на кількох виборчих дільницях. Подивилися на хід голосування, спокійний і без будь-якої знервованості. Що мені запам'яталося? У ході голосування у кожної урни по черзі знаходився один із членів комісії, який перед опусканням кожного бюлетеня ставив на нього штампик комісії. Усе! Вкидання нейтралізовано! Бюлетені без цих штампиків автоматично ставали недійсними.

Вже тоді там використовувалась електронна система голосування. І нам розповідали, як протягом дня одна жінка намагалася проголосувати 653 рази. Але зараховано було лише один голос. Було ще кілька нюансів, досить простих та зрозумілих. Від виборів за якими ми спостерігали враження залишилося дуже позитивним. І хоча наші «корифеї виборів» і розповідали, як просто можна сфальсифікувати результати, естонці просто знизували плечима.

Так ось у мене питання до всіх наших сьогоднішніх борців за урочистості демократії під назвою «ВИБОРИ». А чи є взагалі готовність спокійно та чесно провести вибори? Без боротьби за членів комісій, які заздалегідь готуються працювати в якийсь один бік. Чи є готовність протидії усіляким фальсифікаціям? Чи є готовність протидіяти всім тим фокусам, що відбувалися у Грузії та Молдові? Чи є довіра до місцевих органів влади для проведення виборів на дільницях та округах? Чи є в нас чесні суди які захистять права виборців та кандидатів? От коли ми матимемо відповіді на всі ці питання, тоді й можна буде говорити про вибори. Як демократичну процедуру, а не як про чергове стихійне лихо.