Зручний спосіб і невикорінний, і не лише у пострадянському суспільстві.
Багатьом відомий цей вислів, коли хтось хоче відвернути
вашу увагу, пускаючи словесний пил в очі. Іншими словами, це імітування
бурхливої, але безрезультатної діяльності з негативним результатом. Зручний спосіб і невикорінний, і не
лише у пострадянському суспільстві.
Ось через океан знову лунає, що закінчити війну проти нас,
виявляється не можна за один день, як раніше обіцялося. Насправді можна, але за
кілька місяців. Нам лише потрібно ще одну зиму пережити під ракетними
обстрілами. І тоді, можливо, усе налагодиться.
А що станеться, чого ми стиснувши зуби, повинні ще
почекати? Ну, є два варіанти. Або нас схилятимуть до капітуляції, на що ні наше
суспільство, ні наша армія ніколи не погодяться. Навіть ціною малих поступок
агресору. Або дадуть нам зброю та гроші для перемоги. Ну, водять нам козу. Бо з
поступками все зрозуміло. Їх і домагається агресор. А якщо дадуть нам усе, що
потрібно для перемоги, то навіщо ж треба було змушувати нас проливати кров
кілька років, якщо можна було б зробити це, наприклад, 2 роки тому!
Наприкінці минулого століття пам'ятаю кілька різких
жестів США у бік ООН. Це було у випадках, коли дана світова структура раптом
йшла всупереч волі «господаря». А найважливіша міжнародна організація, яка не
тільки перебуває в США територіально, але ще й фінансується переважно на її
гроші, з усією своєю 70-тисячною структурою. І щойно виникала у ООН небезпека,
хоч і на словах, втратити свого головного спонсора, так одразу структура
одумувалася. І все ставало на свої місця. Відновлювався Світовий порядок. Але
це якщо тільки торкалися інтересів самої Америки. В інших випадках починали «водити
козу».
Ось допекла «імперія зла» президента Рейгана і обрушила
Америка Радянський Союз. Але потім комусь не захотілося покінчити з комунізмом
на планеті, і самі врятували брехливого монстра. Вірніше двох. Російського та
китайського. Російського - ніжками Буша. Китайського - грошима. І тепер начебто
з ними й борються. Водять козу.
Всі ці пірати Сомалі і кровожерливі жебраки хусіти з тієї
ж вистави. Знищити їх разом із рідними країнами – справа на декілька днів роботи.
Ні. Потрібні! Адже на них на всіх теж хтось заробляє гроші.
Ну, це як нам сьогодні обіцяють «не дати програти». Маззю
лікують гангрену. Чи на мазі зароблять, чи на ампутації. Хоча треба було лише
вчасно зробити найпростішу операцію.
Нам що робити? Мовчки й надалі спостерігати як «водять
козу»? Вибору ми не маємо. І ми нічого не випрошуємо. В нас відібрали ядерку.
Обіцяли всебічний захист. Тепер «водять козу».
Такий світ, що базується на прибутку. Ще іноді оманливо
званий «демократією». Кого треба – продадуть, кого треба – куплять. Просто
бізнес.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.