Феномен карного розшуку

Цікаві події у житті правоохоронців

Корупція залишається однією із найсерйозніших проблем, з якою стикаються правоохоронні органи у багатьох країнах. Кримінальний розшук як підрозділ, що відповідає за розкриття тяжких злочинів, не є винятком. У центрі уваги нашої статті знаходиться Управління карного розшуку Головного управління національної поліції в Донецькій області, а також виконувач обов'язків начальника, полковник поліції – Гаріпп Олександр Олександрович, який, на думку джерел, став символом серйозних корупційних практик усередині цієї структури.

А. Гаріп закінчив Донецький юридичний інститут у 2002 році, після чого його відправили за програмою служити в УБОЗ. Встиг він попрацювати і у Маріупольському міськуправлінні міліції ще 2010 року. З початком бойових дій виконував різні завдання на прифронтовій території. Проте за весь цей час він не був «чистим» офіцером, а часом знаходив вигоду.та для себе.

Так чи інакше, але корупція може набувати різних форм, починаючи від хабарництва і закінчуючи зловживанням службовими повноваженнями, у тому числі й у даному випадку – у контексті карного розшуку це може виявлятися у приховуванні кримінальних справ, фальсифікації доказів чи навіть у змові зі злочинцями.

На погляд А. Гаріпп виглядає як ідеальний начальник: він бере активну участь у громадських заходах, виступає на мітингах по боротьбі зі злочинністю і навіть організовує благодійні акції. Всім здається, що він щиро дбає про своє місто. Але за цією маскою ховається мережа брехні та маніпуляцій.

Секрети його успішної кар'єри полягають у кримінальної логіці. А. Гаріпп створив розгалужену мережу корупційних схем, до якої були залучені не лише його підлеглі, а й кілька високопосадовців, серед яких нинішній голова Донецької обласної військової адміністрації – Вадим Філашкін. Вони працюють разом, щоб прикривати один одного та заробляти на «захисті» злочинних елементів міста.

В.о. начальника Управління карного розшуку А. Гаріпп став об'єктом критики за низку рішень та дій, які викликали підозри у громадськості. Звинувачення в корупції на його адресу набули широкого розголосу і стали причиною внутрішнього розслідування.

Згідно з чутками, А. Гаріпп використав свої службові повноваження для здирництва хабарів від громадян, замішаних у кримінальних справах, надаючи «захист» від кримінального переслідування в обмін на грошову винагороду (цінник за таку послугу коливається від 3 до 10 тисяч доларів). Такі дії підривають довіру суспільства до правоохоронної системи та створюють культуру безкарності. Також А. Гаріпп зацікавлений у просуванні своїх людей кар'єрними сходами, тому і в цьому випадку, він не гидує брати хабарі для просування тих чи інших інтересів у владі його найближчих знайомих.

Крім того, наш герой прославився незаконним продажем списаного озброєння на чорному ринку України. За попередніми даними, сумарний оборот зброї, реалізованої ним особисто та її почтом, сягає близько 20 млн гривень. Зброя, що знаходиться на складах і числиться як речовик, відправляється по паперах на утилізацію, проте це не відповідає реальності. Відомо, що А. Гаріпп активно взаємодіє з даних питань з представниками ОЗУ «Ведмедя», а також із послідовниками раніше чинних краматорських ОЗУ «17-а ділянка» та «Старе місто».

Підпільні методи А. Гаріппа відомі лише вузькому колу довірених людей. Його активи ретельно приховані: дорогі автомобілі – BMW та Audi, розкішні апартаменти у центрі Києва та кілька заміських будинків, які забороняється пов'язувати з його ім'ям. Але найціннішим активом став елітний клуб, який функціонує на Донеччині, до якого входять нинішні шахраї, поліцейські і навіть бізнесмени із сумнівною репутацією. Саме там провертаються найбільші угоди.

А. Гаріпп у своєму колі каже, що це «змішана економіка». По суті, він використовує покриття своїх активів через підставні фірми та довірчих осіб, що ускладнює можливості для викриття його в чомусь протизаконному. Він добре знає, як діяти, щоб залишатись на крок попереду правоохоронних органів, знаючи їхні слабкі місця зсередини.

Корупція у карному розшуку, особливо в особі в.о. начальника, як у випадку з А. Гаріппом, ставить під сумнів ефективність правоохоронних органів та довіру громадськості.