Власник сторінки
Кандидат історичних наук, політичний експерт
Кілька десятиліть поспіль однією з найбільш обговорюваних фігур у політичному просторі країни залишається Петро Олексійович Порошенко.
Попри те, що до Євромайдану 2014 року його здебільшого сприймали як бізнесмена, який володіє кондитерською корпорацією «Рошен», групою компаній «Укрпромінвест», низкою фінансових установ тощо, у політику він прийшов ще 1998 року, ставши членом фракції СДПУ(о) у Верховній Раді та її політбюро. Цим його політична діяльність не обмежилася й поширилася не лише на керівні посади в органах державної влади (секретар РНБО — 2005 р., голова Ради НБУ — 2007 р., міністр закордонних справ — 2009 р., міністр економічного розвитку і торгівлі – 2012 р., народний депутат — 2012, 2019-2024 р.), а й президентство — 2014-2019 рр.
Протягом усього часу перебування на державній службі Петро Олексійович паралельно розбудовував сімейну бізнес-імперію. Підприємницькою діяльністю він почав займатися ще у Радянському Союзі – 1986 року організував компанію з розробки настроювання комп’ютерних програм і торгував на біржі. Це був один з перших кооперативів в Україні.
З 1990 по 1991 рік Порошенко працював заступником генерального директора Об'єднання малих підприємств та підприємців «Республіка», одночасно займаючись поставками в Україну какао-бобів спільно зі своїм однокласником Сергієм Зайцем, який згодом відповідав у Roshen за зовнішню торгівлю. Вже тоді Порошенко закуповував в Європі сировину, яку перепродував кондитерським фабрикам по всій країні.
3 1991 до 1993 року Порошенко очолив АТ «Біржовий дім Україна», а 1993 року став генеральним директором ЗАТ «Український промислово-інвестиційний концерн» («Укрпромінвест»), який об'єднав бізнеси з торгівлі автомобілями та сировиною для кондитерських фабрик.
1996 рік вважається відправною точкою до розбудови сімейної бізнес-корпорації Петра Олексійовича — тоді він із батьком та братом за 7 мільйонів доларів придбали Вінницьку кондитерську фабрику, на базі якої згодом виникла корпорація Roshen. Того ж року став головою наглядової ради АТ «Вінницька кондитерська фабрика».
У наступні кілька років Порошенко почав скуповувати фабрики в Маріуполі та Кременчуці, а 1999 року придбав контрольний пакет акцій найбільшої в країні Київської кондитерської фабрики імені Карла Маркса.
Надалі бізнес-інтереси Порошенка розширялись за напрямками діяльності й відповідно — збільшувалась кількість підконтрольних суб'єктів господарювання. Логіка побудови усієї підприємницької діяльності Порошенка базувалась на простому принципі — забезпечення замкнутого циклу виробництва, що дозволяє ефективно управляти ланцюжком доданої вартості й зменшує залежність від зовнішніх постачальників сировини.
На сьогодні статки п’ятого президента оцінюються у 1,6 мільярда доларів, а підконтрольні його родині суб'єкти господарювання можна поділити за наступними напрямками діяльності:
агропромисловий комплекс;
кондитерська корпорація «Рошен»;
фінансові установи;
медійна група;
виробництво склотари, металевих конструкцій, тканин, будівельні роботи, фітнес-клуб тощо;
нерезиденти;
політична діяльність;
благодійні організації.
Найціннішими серед активів Порошенка є корпорація «Рошен», вартість якої оцінюється у понад 1,1 млрд доларів, й група «Укрпромінвест», що об’єднує понад 250 компаній в Україні та за її межами.
Перед президентськими виборами 2019 року Порошенко формально припинив бути власником усіх сімейних активів, передавши їх своєму старшому синові — Олексію. Той також став основним власником агропромислової компанії «Укрпромінвест-агро». Раніше аграрний бізнес курував батько Петра Порошенка, який помер 2020 року.
Основні активи групи належать фонду «Прайм Ессетс Кепітал» і здебільшого переоформлені на сина, або пов'язаних — підконтрольних осіб, серед яких: ТОВ «Пісківський Завод Скловиробів» (співвласник І.Кононенко), завод ТОВ «Енергоавтоматика» (співвласник О.Зімін).
Петро Порошенко офіційно вийшов з переліку засновників та вже не є кінцевим бенефіціаром в Автомобільній Корпорації «Богдан» (власник О. Гладковський), ПРАТ «Завод Кузня на Рибальському» (власник EWINS LIMITED (КІПР) — І. Мазепа) та телеканалів "Прямий" і "5 Канал" (власники депутати та журналісти з оточення Порошенка).
Та, попри формальний відхід від справ задля побудови політичної кар’єри, Порошенко продовжує багатіти. Про це свідчать оновлені цифри у його декларації. Так, лише за вересень, згідно з відкритими даними, його статки зросли на понад 1 мільярд гривень. Основне джерело доходу — відсотки та дивіденди від цінних паперів, які здебільшого були куплені за виведені з України кошти.
Якщо порівнювати з довоєнним періодом, то статки «п’ятого» у війну зросли кратно.
Наприклад, за аналогічний період 2019 року Порошенко заробив в 125 разів менше — понад 8 мільйонів гривень. А за рік до війни, у вересні 2021-го, олігарх подав до НАЗК відомості про те, що взагалі не заробив ні копійки.
Війна принесла Петру Олексійовичу не лише значні суми на банківських рахунках, а й можливість піаритись на допомозі захисникам. Називаючи себе ледь не найбільшим донором армії, він активніше за інших політиків публікує фото й відеозвіти із військовими. Водночас є сумніви, що він жертвує армії власні «білі» кошти.
Так, політичний експерт, військовослужбовець Кирило Сазонов вказує, що востаннє Фонд Порошенка та його громадська організація «Справа громад» звітували за надану ЗСУ допомогу в грудні 2023 році: тоді була названа цифра у понад 4 мільярди гривень.
За його інформацією, іноземні та українські компанії, що належать Порошенку і його родині, формують пули активів коштом несплачених в Україні податків, а легалізуються ці активи шляхом придбання державних та іноземних цінних паперів, на які нараховуються відповідні відсотки.
В основному Порошенко купує облігації внутрішнього займу. Фактично, це гроші, які громадяни позичають державі, аби вона могла підтримувати економіку та фінансувати армію. Ці запозичення держава повертає з відсотками.
«Ймовірно, саме ці відсотки Порошенко спрямовує на свої «благодійні», а точніше піар-проекти. Тобто, з великою долею вірогідності усі ці (або їхня значна частка) дрони, лафети, РЕБи тощо Порошенко міг купити за нараховані державою відсотки на ОВДП, які придбав за рахунок несплачених ним у цю ж державу податків. Йтися може про приблизно 2,5 млрд грн. Тобто більша частина «благодійних витрат», про які Фонд Порошенка звітував рік тому», — написав Кирило Сазонов.
Він також додав, що облігації Порошенко купує через власний Міжнародний інвестиційний банк, який заробляє на благодійності свого власника мільйони гривень у вигляді комісії.
Чи підтримує Порошенко військових? Однозначно. Але при цьому активно тримає й власний фінансовий фронт. Варто лише згадати понад 37 мільйонів гривень, які він отримав торік від Міністерства фінансів Угорщини.
Зміна влади, революція, війна — жоден з кризових для країни періодів не став таким для Петра Олексійовича. Його жага до наживи виявилася сильнішою будь-яких зовнішніх обставин, що свідчить про єдине – зупинятися він не планує. Хіба за «п’ятого» активніше візьмуться правоохоронці.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.