Перемогти себе

Виходити із зони комфорту зовсім не хочеться

Як і більшість наших громадян, я не сумніваюся, що демократичний Світ переможе темряву автократій, породжених комунізмом. І ми здобудемо перемогу у війні з черговою формою фашизму, вигодуваною цією ідеологією. Але на жаль, не так швидко, як хотілося б.

А що так надає живучості цій комуністичній системі? Ну як навіяли собі «демократи» з 1917 року, що звалиться ця система у змаганні з ними, так досі живуть у цій казці. Не буде вона чесно змагатися. Не впаде сама по собі. З нею треба активно боротися. Якщо цього не робити, то все йтиме своєю чергою, як і йде зараз.

А боротися та ще й активно бажання немає. Виходити із зони комфорту зовсім не хочеться. Ось хто б це зробив за них? Чужими руками тягати каштани з вогню – давня європейська гра. Америка успадкувала європейський досвід.

Воювати, гинути, завжди мучитися повинні за них інші. Тому що вони «справжні демократи», а решта не зовсім.

За тиждень у головній країні Миру будуть вибори. І там до влади рветься... черговий фашист. Дожили! Повчали-повчали всіх навколо, доповчали. І виявляється, хто був співзасновником останньої руйнівної війни 85 років тому. Як здали мовчки Австрію, потім продали Чехословаччину. Ну і помчало.

Зараз як ніколи близька небезпека, що й нас продадуть. Що буде потім, «правильні демократи» не кажуть. Не хочуть думати. Якось буде. А що нам робити?

Впевнений, що допомога, звичайно, в менших обсягах, але буде. І не тому, що «правильним демократам» нас шкода. І не через дійсні принципи захисту демократичного устрою Миру. Небезпеку все ж таки відчувають. Небезпеку для свого благополуччя.

Зараз дуже важлива допомога навіть не грошима та зброєю, а саме тим шляхом, на який нас ставлять. Багатократне збільшення та розвиток військових підприємств, виробництво своєї новітньої ефективної зброї, включаючи старі та нові форми. Україна завжди була багата на ефективний науковий, в тому числі й військовий, інтелект. Зброї ніколи не буде багато. Завжди буде попит на надлишки, доки комунізм на планеті не знищений.

Ну а народ чим може допомогти? Український народ уже показував свою волю на Майданах 2004 та 2013-14 років. Але зараз треба боротися дещо іншим шляхом. Ви ж подивіться на чергові корупційні скандали, хто найбільше їх обговорює? Та ті ж жителі орди, які мають корупції на порядок більше. Але це не привід нам зі своєю корупцією не воювати. Ось і Президент сказав, що внутрішній ворог у нас анітрохи не слабший за зовнішній. А глава його канцелярії почав виправдовуватися, що у всіх, мовляв, є це явище.

Немає сенсу штопати шкарпетки коли костюм весь у дірках. Ну приберуть одного генпрокурора, поставлять іншого, а суть Системи породженої комунізмом (беззаконня та безвідповідальність) як були так і залишаться. І далі краститмуть мільйони всякі мсек, дбсек та інші. Народ то на це дивиться. І добром точно не скінчиться.

Я в жодному разі не хочу якихось фізичних протестів, але нашій владі треба подумати, хто в них усі ці теми неправедного правосуддя кришує. І прибрати від себе всіх цих татарових-мутарових. Чому правосуддя немає, а зарплати та пенсії у фігурантів космічні? Чому хабарництво вилазить назовні то там, то тут, а корупційні вертикалі живуть та живуть. Стрілочників покарають. А кураторів?

Звільнення від цього сміття на самому верху дасть можливість реально реформувати органи правосуддя, суди і прокуратуру. І це буде найвагоміший внесок у нашу перемогу. Тому що, не зробивши цих кроків, можна навіть не братися за інтенсифікацію виробництва озброєнь. Не піде нічого. А тут ще світять такі небезпеки! Одумайтеся.

Якось багато років тому один досвідчений лікар сказав мені, що будь-яку хворобу треба перемагати домовившись із собою. Тобто перемігши та переконавши себе. Це сьогодні треба зробити як «правильним демократам» на Заході, так і нам у своїй країні. Невже незрозуміло?