Прогресивна шкала оподаткування неминуча

Чим більше отримуєш, тим більше мають бути податки

Усі ми хочемо після війни жити у нормальній демократичній країні. В якій не буде місця злидням та беззаконню.

На початку 80-х років, у Радянській країні, я отримав призначення у далеке заполярне місто Норильськ. І там відкрив для себе антирадянський закон, що свобода людини залежить від її зарплати. Людина з високим постійним доходом більш вільна порівняно з людиною, що цього не має.

Як нам зробити свою країну вільнішою? Треба підвищити прибутки населення. Здавалося б, це зробити не так просто. Але не треба вигадувати велосипед, треба лише запровадити в країни деякі норми, які у всіх розвинених країн цілком звичні.

Зрозуміло, що без модернізації промисловості та сільського господарства ніяк не обійтися. Це рішуче вплине не лише на інтенсифікацію доходів підприємств, а й на вирішення демографічної проблеми, яка поки що навіть не позначилася. Але від неї теж нікуди нам не подітися.

Збільшення рентабельності підприємств – це лише початок процесу. Нам необхідно нарешті повністю змінити систему розподілу доходів. У всьому світі діє прогресивна шкала оподаткування, окрім кількох пострадянських країн, у тому числі нашої. Чим більше отримуєш, тим більше мають бути податки. Поки податок на прибуток у 13% буде сплачувати і той, хто отримує дохід у розмірах мінімальної зарплати, і той, що отримує на місяць 100 млн., ми ніколи не вирішимо проблем країни.

Із завершенням війни (нашою перемогою, звісно) у нас відразу виникне проблема державних доходів. Це зараз нам дають гроші навіть «на життя». Із закінченням війни цього не буде. А оскільки миттєво доходи країни змінити неможливо, то думати і діяти в цьому напрямі треба вже сьогодні.

Раніше всі ці думки припинялися якраз олігархічними групами. Жаба давила. Те саме відбувається і сьогодні. Хоча у країнах розвиненої демократії ставка прибуткового податку сягає 65%. І ніхто не обурюється. Високі податки з багатих дають змогу знижувати оподаткування групам населення з низькими доходами. Таких прикладів можна навести чимало. Але в результаті державні бюджети країн отримують набагато більше доходів, ніж наша країна.

Зараз, у військовий час перейти на прогресивну шкалу оподаткування було б дуже зручно. Суспільство прийняло це цілком прихильно, так як доходи населення і малого бізнесу це не зменшило б. У мирний час зробити це буде набагато важче. Забовтають. Закидають законопроекти тисячами поправок. Але тут немає ніякого соціального жлобства. Лише перехід до загальносвітової практики на користь держави.

Я впевнений, що після війни суспільство буде активнішим у питаннях тиску на державу з метою її реформування. Вже не пройдуть номери як із податком на нерухоме майно. Який замислювався як податок на палаци, а в результаті отримали на горіхи всі. На повну, без розбору розміру отримуваних доходів. Олігархи звичайно будуть проти. Але їх десятки чи сотні, а нас – мільйони.

І шановним депутатам була б робота, замість того, щоб, приміром, вигадувати чергові труднощі для літніх автолюбителів. Або радити армії якнайкраще воювати.

Та й владі нашій має бути зрозуміло, що все одно ми до цього прийдемо. Тягнути з цим питанням - шкодити країні.

І ще. Все це зробити здатні нові люди. Освічені, із нестандартним мисленням. Як було на тому заполярному металургійному комбінаті, де керівний склад був років на двадцять молодший, ніж на відповідних підприємствах по тій країні. Ну молоді розумної та грамотної у нас цілком достатньо!