«Нова «зрада» насувається, а чистоплюї її не помічають. Непорядок»

Нам потрібні ресурси для перемоги. І мені, чесно кажучи, плювати де і як країни, які нам продають зброю, паливо, технології беруть їх та як заробляють гроші.

Хейтери Азербайджана та президента Алієва демонструють дивовижну байдужість та неабияке зниження пильності до візиту прем’єра Індії до України, хоча цей візит підходить під всі критерії «зради» та «чистоплюйства», які пред’являють Азербайджану. Більш того, перевершують її. Моді зустрічався з Путіним (Алієв теж), є членом БРІКС (Азербайджан тільки подав туди заяву) та купує нафту у Росії (Азербайджан зі зрозумілих причин не купує), Азербайджан допомагав Україні гуманітарною допомогою, а Індія ні.

Пропоную Моді показати, хто у домі господар та показати найвищі стандарти «чистоплюйства» та щоб він та Індія назавжди запам’ятали перший візит прем’єра. Як тільки він приїде не приймати його ніде і показати йому фігу. Пофігу ринок збуту нашої промисловості, оборонки (росіян з ринку там вишибають) тощо. Головне ж «чистоплюйство»

Гуляти так гуляти! Петлюрівщина повинна квітнути та пахнути. Добре ж було в УНР! Поки Петлюра зносив Скоропадського та не шукав союзників на Заході чи всередині країни з ідеологічних міркувань, більшовики наймали царських генералів, яких ненавиділи. Входили в союзи України з тим же Нестором Махном, щоб досягати перемоги у війни. І досягли своїх цілей, тому що серйозно поставились до справи.

А одноклітинні імбецили, які жили у примітивному дискурсі «зрада-перемога» та слухали Петлюру, потім гинули в катівнях більшовиків. Хто вижив потім їв своїх дітей у Голодоморі або гинув у радянській армії. І це ще був не гірший сценарій, бо Ленін ще загравав з українським націоналізмом та українською мовою. Зараз такого і близько нема. Але, які принципові люди були! Тільки потім зникли. Мільйонами. Сам Петлюра, до речі, благополучно втік до Парижу. Переживати за Україну на відстані.

Черчіль ненавидів комунізм та СРСР, але забув всі свої принципи та цінності, коли залишився один на один з Гітлером та коли німці бомбардували Лондон. Терміново потрібні ресурси для захисту своєї країни та перекласти витрати на союзників. Уявляю, що б сказали у Британії, якби Черчіль сказав, що він не буде йти у союзники зі Сталіним бо там немає демократії та їх цінності не співпадають, але через це загине декілька мільйонів британців, то його б швидко упакували у гамівну сорочку.

Нам потрібні ресурси для перемоги. І мені, чесно кажучи, плювати де і як країни, які нам продають зброю, паливо, технології беруть їх та як заробляють гроші. Бо від цього залежить швидкість закінчення війни на наших умовах та збережені життя наших солдатів. В демократію, цінності та інші атрибути мирного життя можна грати після. І то не скрізь. Бо демократичні країни теж різко забувають про цінності коли йдеться про прибуток та добробут їх громадян. Приклад США та Німеччини дуже яскравий.