У неділю ввечері, 11 серпня, відбулося загоряння однієї зі споруд Запорізької АЕС, що знаходиться під окупацією вже майже 2,5 роки. Росіяни відразу ж безпідставно звинуватили в цьому Україну. Та як і завжди їхні версії не витримують жодної критики.
Масштабну пожежу було видно навіть з Нікополя, і тільки під ранок вона вщухла. За повідомленнями місцевої влади показники радіації в населених пунктах поряд знаходяться в нормі. Ведеться постійний моніторинг. Сама ЗАЕС працює в штатному режимі, наскільки це можливо в умовах окупації.
Пожежа сталася на безпечній, порівняно з іншими, споруді - градирні, яка знаходиться за кілометр від енергоблоків станції. Це велика пола вежа, яка охолоджує воду атмосферним повітрям, і горіти там особливо немає чому. Однак давно відомо, що окупанти перетворили ЗАЕС на військову базу, де зберігається велика кількість техніки, зброї, амуніції. В тому числі й у виробничих приміщеннях - градирні не є виключеннями, і це значно підвищує рівень виникнення нештатної ситуації.
Окупанти відразу в усьому звинуватили Україну - спочатку розповідали про “обстріл Енергодару з боку ЗСУ”, а трохи згодом про “влучення безпілотника із запалювальною частиною". Жодних доказів ні першій, ні другій версії надано не було.
Український “Енергоатом” розглядає недбалість окупантів, або свідомий підпал як вірогідні причини пожежі. У МАГАТЕ заявляють, що перед початком задимлення на станції пролунали вибухи. У своєму звіті за результатами обстеження градирні вони так і не змогли визначити причину її займання. Пошкодження, швидше за все, було зосереджено у внутрішній її частині на рівні розподілу водяних форсунок, розташованому на висоті близько 10 метрів. Під час обходу не було виявлено ані залишків шин, про які писали деякі українські джерела, ані залишків безпілотника, на чому наголошували окупанти.
Наразі команда не змогла зробити остаточні висновки на основі отриманих даних і спостережень - причину інциденту встановити не вдалося. Агентство пообіцяло продовжити аналіз після додаткового огляду та доступу до рівня розподілу водяного сопла та басейну холодної води. Однак сам той факт, що їм потрібен доступ, якого в них зараз немає, і на цей дозвіл необхідно чекати, свідчить про те, що росіянам є що приховувати. Тому вірогідно мова йде про провокацію. Далеко не першу, що вчиняли окупанти на ЗАЕС.
Злочинна недбалість чи чергова масштабна провокація - якби там не було, винні в цьому росіяни, які зберігають повний контроль над станцією. Це не перший і, на жаль, вірогідно не останній раз, коли окупанти створюють нештатні ситуації на одному з найбільших атомних обʼєктів Європи. І поки ЗАЕС продовжуватиме знаходиться в їхніх руках - так буде й надалі.
Питання повернення контролю України над Запорізькою АЕС - це питання відновлення безпеки для всієї Європи. Адже загроза, яку може становити станція у ворожих руках, виходить далеко за межі України. Тільки спільний тиск міжнародної спільноти може змусити агресора припинити ядерний шантаж і повернути станцію Україні. Деокупація станції та повернення її під контроль України - єдина гарантія її безпечної експлуатації.