Своїх не кидаємо

Не повірю, що ті, хто сьогодні діють поза законом, після закінчення війни раптом відразу зміняться

Я не про брехливе і повністю фальшиве гасло агресорів. Я про нашу дійсність.

Наш Верховний, за якого я голосував і якому вірю, нещодавно висловився з приводу свого найближчого оточення, над яким почали згущатися міжнародні хмари. Це, мовляв, мої люди, моя команда, і все вони роблять за моїми вказівками.

І тут я не можу погодитись. Тому що є оточення, яке займається формуванням всієї системи влади, і є керівний склад нижчих ланок чиновницької та депутатської вертикалей, який призначається і опікується ними.

Ось якщо зловили когось із команди на хабарі розміром мільйони. Він що повинен сказати, що все робив за вказівками Верховного? Або той скаже, що це член команди, а тому ніякої відповідальності нести не повинен? Є Закон для всіх, але є, мовляв, члени команди!

А ось одна депутаткиня, яка допи..., ой, договорилась з армійських питань до того, що її прибрали з важливої посади у важливому комітеті з оборони. Вона теж невинна? Вона ж у команді Верховного! Теж діяла за його вказівками? Або свій до того моменту, поки не допи...? Щоправда, сама вже написала заяву про вихід зі «своїх».

Ми найчастіше міркуємо про всю гнилість сьогоднішнього міжнародного порядку, за якого стала можливою агресія проти нашої країни. Але про зміну політичної системи всередині своєї країни якось вважаємо за краще мовчати.

Зрозуміло, що війна стала на заваді багатьом внутрішнім процесам усередині держави. Але я не повірю, що ті, хто сьогодні діють поза законом, після закінчення війни раптом відразу зміняться. І розпочнуться необхідні процеси з трансформації політичної системи на більш потрібну для народу. Це в корінні всіх змін, які нам так необхідні.

Візьмемо, наприклад, депутатський корпус. У нього дві основні функції: законодавча та представницька. Скажу те, що ви мабуть й так знаєте. Більшість депутатів до законотворчої діяльності просто не мають здібностей. Хоча є і були у будь-якому складі Верховної Ради справжні самородки у цьому питанні. Ними ми завжди пишалися, хоч і вони не завжди своїми законопроектами діяли на користь народу. А представницька функція – це представлення інтересів народу. Щоб знати ці інтереси, треба з народом спілкуватися, питати про проблеми і хоча б намагатися їх вирішувати. Люди завжди мають проблеми. Іноді громадяни самі неправі. Але здебільшого вони стали жертвами несправедливих дій, найчастіше дій самої держави. Дуже важко у таких випадках відновлювати справедливість. Для початку треба громадян вислуховувати. Коли востаннє депутати від Києва вели прийом? Коли вислуховували громадян? Це не так просто. І багато депутатів і на це не здатні. Тобто як до законотворчої, так і до представницької роботи, багато хто не має не лише бажання, а й здібностей. Їм «допомогли» два роки Covid та війна, яка триває вже третій рік. Розслабилися зовсім.

Але ж не самі вони прийшли. Їх сформувала існуюча політична система. Коли списки складають партії, які є власністю різних груп впливу. Незалежний депутат - ніхто і нікому не потрібен. І його законопроекти «дурні» нікому не потрібні. Народу? Ми краще знаємо, що народу потрібне. В нас команда. Не робить ніхто нічого на користь народу? Ми самі все знаємо. Нероби у владі? Нехай. Але вони свої, а своїх не кидаємо…