Ми самі не бажаємо якнайшвидшого припинення війни в Україні на гідних умовах

Ця стаття присвячена найважливішій для сучасної України темі припинення її нинішньої війни з російським агресором, який віроломно напав на неї понад 28 місяців тому.

Вступ

Ця стаття присвячена найважливішій для сучасної України темі припинення її нинішньої війни з російським агресором, який віроломно напав на неї понад 28 місяців тому. У ній показано, що реально можна досягти найближчим часом миру в Україні на гідних для неї умовах.

1. Про громадську думку в Україні щодо її війни з російським агресором

Якщо запитати у будь-якого нашого співвітчизника (автор цієї статті є громадянином України), на яких умовах він хоче завершення війни в Україні, то, напевно, той відповість, що лише за її повної перемоги на полі бою над спільним ворогом – російським агресором, який напав на неї. І тому є три причини:

1)       за час цієї війни від рук агресора загинуло багато українських громадян, завдано ним величезної шкоди інфраструктурі нашій країні (нинішні тривалі відключення світла у кожному українському домі тому наочне підтвердження), за що йому слід помститися, що можна зробити тільки так;

2)       а як інакше повернути окуповані зараз агресором наші території?

3)       а хіба можна інакше гарантувати Україні повну безпеку в майбутньому, адже Україну в НАТО ніхто не візьме, доки агресор не буде повністю розгромлений?

2. Яка ціль у пасажирського корабля, що потрапив на своєму шляху до зони, небезпечної для судноплавства

Розглянемо одну алегорію, доречну для тієї ситуації, яка зараз має місце в Україні.

Уявіть собі, що ви пливете на пасажирському кораблі, який несподівано потрапив у зону, небезпечну для судноплавства. Причина цього – підводні скелі в цій зоні, які завдають великої шкоди корпусу будь-якого корабля, що пливе там. Ці небезпечні скелі постійно зустрічаються день у день вздовж маршруту проходження цього корабля і ніхто не знає, коли вони закінчаться. Виникає питання: що робити капітану корабля, щоб той все ж таки дійшов до наміченої мети з мінімальними пошкодженнями і при цьому всі його пасажири не постраждали? Адже якщо йому слідувати тим самим маршрутом, то існує великий ризик, що цього не станеться.

Але капітан цього корабля був досвідченим і розумним моряком. Тому він розумів, що в цій екстремальній ситуації потрібно керуватися не затвердженим для корабля маршрутом, який на практиці виявився дуже небезпечним, а лише головною цілью: врятувати корабель із пасажирами та довести його до пункту призначення. Ось чому капітан змінив маршрут свого корабля, обійшов цю дуже небезпечну ділянку та успішно досяг кінцевого пункту цього рейсу. Якби він цього не зробив, то міг би вгробити і свій корабель, і пасажирів на ньому. І кому тоді було б легше, якби світова преса писала, що цей пасажирський корабель зазнав катастрофи, натрапивши на численні підводні скелі? Невже тоді скелі були б винні в цій масовій трагедії, а не не керівництво корабля?

3. Яку мету ми зараз бачимо у цій війні і яка насправді має бути наша мета

З самого початку війни в Україні (24 лютого 2022 року) і до сьогодні практично всі наші співгромадяни бачать перед своєю країною лише одну мету – повну перемогу над агресором збройним шляхом. І якщо на початковому етапі цієї війни у ​​багатьох українців була віра в те, що ось-ось ми досягнемо цієї перемоги за загальної та вагомої підтримки провідних західних країн (надалі – колективного Заходу), яку вони постійно надають Україні, то згодом нам довелося змиритися з тим, що ця перемога може наступити і через багато років, у що ми все одно маємо вірити і щодня до цього прагнути.

Однак при цьому виникає наступне запитання: чому ж тоді колективний Захід не надає нам досі весь необхідний обсяг озброєння, який би дозволив нарешті здобути Україну перемогу на полі бою над російським агресором, чому навіть при переданому нам озброєнні багато його постачальників забороняють застосовувати на території агресора? Причина цього лише одна: ніхто з лідерів провідних країн світу не бажає переростання цього локального конфлікту на термоядерну катастрофу.

З цього випливає очевидний висновок: скільки б ця війна не тривала, неможливо буде перемогти збройним шляхом жодній з її сторін. Росії не дасть перемогти колективний Захід, а Україні – загроза застосування агресором ядерної зброї на її території. Висловлюючись шаховою мовою, зараз фактично настав цугцванг, коли ескалація цього конфлікту будь-якою його стороною не наблизить їй перемогу, а завдасть ще більшої шкоди обом сторонам, збільшивши при цьому ризик настання термоядерної катастрофи для людства.

Саме тому Україні слід відмовитися від яскравого та патріотичного, але нереального (утопічного) гасла "За перемогу над агресором збройним шляхом". В даному випадку його повним аналогом було б наступне гасло для корабля, який потрапив у небезпечну зону для судноплавства (див. попер. розд.): "За перемогу над підводними скелями, з якими стикається корабель при його незмінному курсі".

Пропонується замінити вищезгадане утопічне гасло на наступне прагматичне і абсолютно реальне: "За якнайшвидше настання миру в Україні за гідних для неї умов". Його аналогом для того пасажирського корабля з нашої алегорії було б наступне гасло: "За якнайшвидше прибуття корабля до пункту призначення найкращим маршрутом для збереження його самого та життів його пасажирів". Невже знайдеться хоча б один читач цієї публікації, який заперечував би проти останнього гасла, якби сам був на такому кораблі?

4. Коли може закінчитися війна в Україні при нинішньому державному курсі її керівництва?

Відповідь на це питання може бути тільки такою: НІКОЛИ ця війна не закінчиться нинішнім збройним шляхом, якщо, звичайно, не станеться неймовірне, у що ніхто з нас не вірить, а саме: Україна погодиться з повною втратою всіх її окупованих зараз агресором територій, Росія – з прийомом України до членів НАТО.

Обґрунтуємо це твердження. Нинішній державний курс нашої країни, що повністю підтримується колективним Заходом, базується на збройній конфронтації з російським агресором, різка ескалація якої може лише призвести до третьої світової війни, але не до перемоги однієї з її сторін (див. вище). Ця війна може закінчитися лише в тому випадку, якщо керівництво України змінить свій нинішній курс та налаштованість вирішити нинішню проблему з російським агресором збройним шляхом за активної підтримки колективного Заходу. Немає в цьому жодної реальної перспективи, але зате цьому є розумна мирна альтернатива (див. наст. розд.).

Образно кажучи, щоб врятувати пасажирський корабель, що потрапив у небезпечну зону для судноплавства через підводні скелі, його капітану потрібно не йти напролом тим самим маршрутом, а змінити його, щоб цю зону обійти (див. вище розд. "Яка ціль у пасажирського корабля ...").

5. Про мирний шлях якнайшвидшого припинення цієї війни на гідних для України умовах

Ми можемо скільки завгодно повторювати як мантру нинішнє патріотичне гасло "За перемогу", маючи на увазі перемогу України озброєним шляхом над її ворогом – російським агресором і вірячи при цьому в те, що ця перемога обов'язково настане нехай і через багато років. Але, як було показано вище, таку перемогу неможливо досягти військовим шляхом ні нашій країні, ні її противнику. Автор переконаний у тому, що цю війну можна припинити на гідних для України умовах лише мирним шляхом і лише так, як показано у наступній його публікації: [1, розд. 8. "Процедура створення …"].

До цих гідних для нашої країни умов належать такі:

·          повна демілітаризація нинішньої зони зіткнення учасників цього конфлікту;

·          збереження незалежності України;

·          добровільне повернення російським агресором окупованих ним зараз її територій;

·          гарантія мирного співіснування у майбутньому України та Росії;

·          перетворення України на світового лідера через ініціацію нею як мирного глобального процесу встановлення нового світопорядку, спрямованого на безконфліктний та успішний розвиток людства, так і припинення цієї війни.

У читача цих рядків може виникнути природне питання: а чому автор вважає, що Путін погодиться з такою мирною пропозицією припинити нинішню війну в Україні, добровільно залишивши її територію та відмовившись від окупованих ним зараз її частин? Напевно, багато хто вважатиме цю пропозицію автора чистою утопією, якщо не його повною маренням. Насправді ж, саме в такому сценарії припинення цієї війни повинно бути не менше за нас зацікавлене керівництво російського агресора. Покажемо це.

Згадаймо той час, коли цей конфлікт тільки починався і ще не переріс у повномасштабну війну. Тоді вже було зрозуміло, що є два "яблука розбрату" між Росією з одного боку та Україною з колективним Заходом – з іншого. Зокрема, Росію не влаштовувало наступне:

·          внутрішня політика керівництва України, що базується на ідеології українського націоналізму, яка поставила державною метою побудову моноетнічної української держави, що фактично призвело до розколу різнорідного українського суспільства та дискримінації її російськомовної частини;

·          нинішній застарілий світопорядок, що базується на силі та конфронтації сторін (до речі, нинішня війна в Україні йде в першу чергу не за її звільнення від агресора, як багато хто вважає, а за збереження діючого світопорядку, затятим прихильником якого якраз і є колективний Захід).

Все це і підштовхнуло Путіна до віроломного та злочинного нападу на нашу країну, оскільки він не бачив мирного шляху усунення цих "яблук розбрату".

Розглянута тут пропозиція автора (див. вище посилання) якраз і спрямована на усунення мирним шляхом вищезгаданого протиріччя Росії з нашою країною та колективним Заходом. Причому це буде зроблено саме з ініціативи України, що не зможе не оцінити позитивно авторитарне керівництво Росії.

Адже з його боку було б просто нерозумно і недалекоглядно не прийняти таку пропозицію України, припинивши тим самим з нею та колективним Заходом це збройне протистояння та пішовши з території нашої країни, а також підтримавши при цьому новий світопорядок, у якому не буде місця конфронтації між різними країнами, чого й хотіла раніше Росія.

Слід звернути увагу читача на те, що пропозиція, що розглядається тут, жодним чином не є компромісною з боку України, коли їй довелося б йти на якісь поступки російській стороні на шкоду собі заради домовленості з нею. Адже заміна нинішньої державної ідеології українського націоналізму на універсальну ідеологію побудови процвітаючого суспільства, в основу якої покладено Фундаментальний закон найкращого розвитку будь-якого суспільства [1, розд. 3. "…"], дозволить Україні, як і будь-якій іншій країні світу, якнайкраще розвиватися, не вступаючи при цьому в конфронтацію один з одним. Хто ж із українських громадян не забажає такої райдужної, але абсолютно реальної перспективи для своєї країни, яка зараз воює?

6. Чому українці мовчки відкидають пропонований шлях припинення цієї війни

Тому є дві причини:

Висновок

Людина тим і відрізняється від безвільної та дурної вівці, яка підкоряється лише стадному інстинкту, що він має розум і моральну відповідальність перед своїм суспільством. На жаль, обидві ці важливі властивості українців придушила у наш час ЕМО – їхній найбільший внутрішній ворог [2]. Тому, щоб усе налагодилося в найкоротший термін у воюючій зараз Україні, потрібно пам'ятати про це і активно боротися з цим великим злом під назвою ЕМО. А для цього ось що слід зробити в нашому суспільстві:

1)      запустити в Україні через ЗМІ та соціальні мережі широкий відкритий діалог з актуальної теми припинення в ній нинішньої війни мирним шляхом [1, розд. 8. "Процедура створення …"];

2)       впровадити в українське суспільство нове реальне гасло "Скоріше припинення війни в Україні на гідних для неї умовах" замість нинішнього утопічного гасла "За перемогу над агресором збройним шляхом".

 Список публікацій

1. Бурлаков М.В. Пакет нових знань з розвитку суспільств. – 22.04.2024 (https://drive.google.com/file/d/1MBVoAvI8hbzEx-TZI8gZMEyrI8k3UXR7/view?usp=sharing)

2. Бурлаков М.В. Хто найбільший ворог сучасного людства та як з ним успішно боротися. – 17.09.2023 (https://blogs.korrespondent.net/blog/world/4654771/)

3. Бурлаков М.В. Ціна ігнорування українцями мудрого афоризму стародавнього філософа. – 08.06.2024 (https://www.facebook.com/groups/ThrivingUkraine/posts/1557514438138308/)