Під час розмов «за життя» зі знайомими у різних районах Харкова одна місцева любителька поговорити «в темну» вивідувала дані про місця дислокації оборонців міста.

Одержану у таких начебто безневинних побутових розмовах інформацію із земляками 55-річна харків’янка, яка працювала охоронницею, направляла в російський телеграм-канал під кураторством спецслужб РФ.

Рашисти використовували отримані дані для підготовки нових та коригування повторних ударів по Харкову, із застосуванням ракетного озброєння та керованих авіабомб.

Крім того, шпигунка також збирала для передачі ворогові інформацію про наслідки повітряних атак на Харків.

Співробітники СБУ встановили особу російської агентки і затримали її. У неї вилучено мобільний телефон, який вона використовувала для комунікації з окупантами.

За даними слідства, зрадниця сама вийшла на ворожий телеграм-канал і запропонувала там свою допомогу у війні проти України.

Серед іншого вона давала поради як воювати проти нашої держави і закликала до захоплення Харкова.

Як людині, яка свого часу навчалась і працювала у Харкові, мені знайомий подібний тип прихильників «рускавамира». Під час спілкування із своїми знайомими-харків’янами під час приїздів до Харкова (крайній раз був у лютому цього року, якраз на другу річницю повномасштабного вторгнення), ми із ними із задоволенням констатували, що число представників цієї категорії скорочується.

Процес активно пішов після початку війни у 2014 році, але особливо прискорився із початком  повномасштабного вторгнення. Проте у Харкові «ждуни» із різною мірою активності цього «ждуння», на жаль, досі є.

Два місяця тому вже писав, як за кілька сотень метрів від мого гуртожитку у Харкові, де я жив під час навчання у Харківському національному Університеті, рашисти прицільно знищили вночі великий транспорт з боєприпасами. 

Друг-однокурсник, який живе у Харкові на сусідній від нашої студентської «общагі» вулиці, тоді розповідав: «Транспорт якраз проїздив через блокпост на перехресті вулиць. Там швидко при всьому бажанні не проїдеш – бетонні балки. І ось саме у той момент, коли він дуже повільно рухався через блокпост, по ньому й прилетіло. Це значить, що хтось із місцевих навів».

Роль місцевих агентів-навідників для успішності ударів росіян по багатостраждальному Харкову є значною.

Служба безпеки України описувала механізм, за яким часто працюють російські навідники із місцевих на Харківщині.

Отже рашисти вирішають атакувати новозбудовані укріпрайони та логістичні шляхи ЗСУ. Для коригування обстрілів окупанти залучають інформаторів із числа місцевих жителів.

Вони мають виявити і позначити на ґуґл-картах геолокації мінних полів, довготривалих оборонних точок, а також системи окопів та бліндажів.

Крім того, інформатори намагаються стежити за залізничними коліями, які використовують військові ешелони ЗСУ, особливо з важкою бронетехнікою та артилерією.

За цими координатами загарбники планують здійснення повітряних атак із використанням крилатих ракет та керованих авіабомб.

Виходячи із цього, стає зрозумілим, по-перше, наскільки розгалуженими і дієвими є мережі російських агентів. По-друге, їхня діяльність у стратегічно важливих районах і містах є особливо небезпечною. І по-третє, з мережами цих агентів успішно можна боротися тільки системно.

Про необхідність саме такого системного підходу неодноразово казав керівник СБУ Василь Малюк. І зазначав, що тільки минулого року співробітниками його відомства було  виявлено та затримано 47 агентурних мереж.

«Я називаю це справжніми «гадюшниками». І кожну таку гадюку ми маємо задокументувати - виявити всіх, всю мережу, а не одноосібного держзрадника», - підкреслював Малюк.