Жорстокий напад на батька загиблого воїна шокував громаду Бучанської ОТГ
У день поховання сина, який загинув на фронті, на шеф-редактора сайту «Наша версія» Дмитра Федоренка напав син колишнього кадебіста. Інцидент потряс громаду села Великий Карашин та викликав обурення серед мешканців Бучанської ОТГ.
У день поховання сина, який загинув на фронті, шеф-редактор сайту «Наша версія» Дмитро Федоренко став жертвою жорстокого нападу. Цей інцидент стався на церемонії прощання з Владиславом Федоренком у селі Великий Карашин, що на Макарівщині, і потряс не лише родину загиблого, а й усю громаду Бучанської ОТГ.
Друга половина березня та початок квітня стали дуже тривожними для Дмитра Андрійовича та його родини. Син Дмитра, Владислав, військовий медик, який служив на Донеччині, перестав виходити на зв'язок 27 березня. Десятки разів родина намагалася з'ясувати його долю, але надія на краще танула з кожним днем. 10 квітня Дмитро Федоренко написав на своїй сторінці у Фейсбуці: «Чекаємо повернення нашого Влада додому на щиті. Три тижні невідомості і безлічі примарних надій на краще. І ось – крапка…».
Церемонія поховання Владислава Федоренка пройшла за сумною українською традицією. Після поховання відбувся поминальний обід, на який зібралися односельці та родичі Дмитра Федоренка. На відео з церемонії Дмитро звернув увагу на молодика Валерія Довбиша, сина колишнього кадебіста, який стояв на коліні разом з іншими односельцями, зустрічаючи воїна. Дмитро бачив його лише кілька разів і ніколи не спілкувався з ним.
На поминальному обіді Валерій Довбиш почав висловлювати відверту нісенітницю, ображаючи пам'ять загиблого Владислава. Присутні заспокоїли його, але він не зупинився. Пізніше Валерій Довбиш поїхав до будинку Федоренків і напав на Дмитра, коли той підкурював цигарку. Напад стався на очах багатьох свідків. Валерій використав, ймовірно, кастет, і одразу після нападу втік.
Цей випадок вразив усю громаду Великого Карашина. Один з місцевих жителів, коментуючи подію, зазначив: «Одні воюють і гинуть за Батьківщину, а такі як Валерій Довбиш нападають на батьків полеглих воїнів, продовжуючи розгулювати на свободі».
Результатом жорстокого нападу стали тяжкі травми обличчя та інших життєво важливих органів Дмитра Федоренка. Лікарі досі не можуть прогнозувати, як ці травми вплинуть на його здоров'я та життя в майбутньому. Громада вимагає справедливості та покарання для нападника, сподіваючись, що винний буде притягнутий до відповідальності. Цей інцидент є тривожним сигналом про необхідність захисту прав та гідності родин загиблих воїнів.
Відразу після побиття дружина Дмитра звернулася в поліцію і до «швидкої», яка забрала потерпілого до ЦРБ.
У Дмитра пошкоджені всі передні зуби, струс мозку, садина грудної клітки, безліч гематом і забоїв. Комп'ютерна томографія беззаперечно показала, що під час нападу і звірячого побиття потерпілий, окрім струсу головного мозку і числених забоїв, отримав подвійний перелом щелепи, носа, пошкодження ока і на додаток крововилив в області обличча (у довідці №314 трамватолога Макарівської лікарні є більш точний опис).
Чим для здоров’я і життя Дмитра Федоренка цей весь «букет» трамв і забоїв може обернутися в майбутньому достеменно невідомо навіть лікарям. Висновок щодо тяжкості нанесення шкоди його здоров’ю має зробити судмедексперт, врахувавши заключення профільних лікарів. Дмитру зовсім не зрозуміло, що робити з оком, щелепою і скупченням крові в області обличчя.
Адже лікарі чесно зізнаюттся, що не знають, як далі лікувати потерпілого. Отже треба терміново їхати до провідних профільних колег України за консультаціями…
І ось ще один прояв нелюдяності – до бандюгана Довбиша приєдналися місцеві «триндечихи» – такі собі Валентина Латко (Гордієнко) і Любов Мелетич, які постійно проживають в селі Великий Карашин. Ці, з дозволу сказати панянки, вирішили своєю навіженою брехнею морально вразити Дмитра Федоренка.
Вони вирішили, що мають право дорікати людині, яка у тяжкому стані перебувала в лікарні, що батько загиблого «не встановив прапор на могилу сина на 9 днів».
Мало того, перша з цієї ганебної парочки взяла на себе функції ТЦК, мовляв, чому Дмитро Федоренко не на фронті.
Її подільниця Мелетич (дійсно пані меле про те, чого не знає) окрім безлічі інших прямих образ і бредових звинувачень, пише в коментарях «…поки були живі дід з бабою…». Так от, до відома наклепниць, повідомляємо, що Федоренко Антоніна Антонівна, слава Господу, ще жива, хоча на 86-му році життя здоров’я бажає бути кращим, вона дитина війни, інвалід 2-ої групи пожиттєво. Останні роки саме Дмитро і його син Владислав, Царство йому небесне, турбувались про маму і бабусю.
Не хотілось про все це писати, але все ж в редакції вирішили, що не можна залишати поза увагою мерзенні нападки на колегу.
Данні щодо цієї справи внесено до бази ЄРДР (Єдиного реєстру досудових розслідувань). Йде слідство. Я уважно слідкую за розвитком подій. Результати розслідування правоохоронців я оприлюдню в наступних публікаціях.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.