"А де твої діти під час війни, і де ти сам?"

Під моїми останніми постами щодо мобілізації у декого з читачів виникли подібні питання

Для мене в першу чергу важлива ваша думка щодо тих тем, які я порушую у своїх дописах. Але якщо комусь дуже кортить поставити особисте питання – відповім. Коротко і по суті. Мій старший син з 2022 року воює, бере участь у бойових діях. Він пішов до ЗСУ сам, мобілізувався добровільно. Будучи депутатом облради, маючи успішний бізнес, він пішов захищати країну, а не ховався від мобілізації. Мій молодший син вже під час війни кинув навчання в Англії і повернувся до України. Одразу пішов до ТЦК у Соборному районі і став на військовий облік. І навіть вже пройшов курс базової військової підготовки. І це при тому, що він за віком не підлягає мобілізації. Щодо мене самого, я з 2014 року допомагаю ЗСУ, і вже під час повномасштабної війни витратив: - понад 45 мільйонів гривень власних коштів на закупівлю всього необхідного для військових і на допомогу біженцям. І продовжую це робити. Про це багато де писалося, повторюватися не буду; - 300 млн грн я інвестував в енергетику України за 2 роки війни, створюючи при цьому робочі місця для людей. І продовжую це робити. То може варто питати одне одного, не де ти і що ти зробив, а що ми ще можемо зробити для перемоги України.