Україна – Європі: припиніть, нарешті, нам ДОПОМАГАТИ!

Замість цього визнайте: в Україні ви захищаєте самих себе. Україна – не одержувач вашої благодійної допомоги, а невід’ємна складова загальноєвропейського безпекового простору.

Замість цього визнайте: в Україні ви захищаєте самих себе. Україна – не одержувач вашої благодійної допомоги, а невід’ємна складова  загальноєвропейського безпекового простору - Європейського оборонного союзу. Який на території України два роки воює з віссю держав-ревізіоністів існуючого світового порядку Росія – Китай – Іран – Корея. І ваше сприяння у посиленні обороноздатності України – це не благодійна допомога, а прагматичні інвестиції у власну безпеку, щоб виграти час і наростити власні можливості у конфронтації із цією віссю.

Це – КОНСТАНТА №1 для оформлення спільного безпекового простору Європи, складовою якого ВЖЕ є Україна.

Прийшов час, щоб наша країна саме так заявила європейським країнам. (Наш головний партнер США із-за серйозних внутрішніх протиріч, на жаль, практично втратив здатність ефективно визначати та реалізовувати на всіх рівнях формати роботи із сприяння необхідного посилення обороноздатності нашої країни).  І, нарешті, розставила крапки над «і». Бо міф про «західну допомогу Україні» не просто дав тріщину, чи почав тріщати – він вже розсипався вщент. Наслідки цього руйнування з кожним днем стають все більш загрозливими і для нашої країни, і для європейських країн. Частина з яких у координатах безпекового простору поки що за інерцією помилково розглядає себе окремо від України.

Оптимально буде, якщо із пропозицію офіційно зафіксувати – чим скоріше, тим краще - КОНСТАНТУ №1 виступить не окремо Україна. А виступлять разом Україна та ті країни, які не на рівні заяв, а на рівні реальних справ ставляться до посилення обороноздатності України як складової обороноздатності власної. Та сприймають безпековий контур Європи як єдиний простір  - такий, східні кордони якого закінчуються на східних кордонах України.

Це, наприклад, Данія. Прем’єр якої Метте Фредеріксен так і заявила днями на Мюнхенській безпековій конференції: «Ми, Данія, вирішили передати Україні ВСЮ СВОЮ АРТИЛЕРІЮ». Це найкраща ілюстрація цього підходу. А також Велика Британія, яка підписала з Україною унікальну угоду про безпекові зобов’язання. Це Німеччина, яка забезпечує половину від всього внеску ЄС у посилення обороноздатності свого партнера-України на цей рік. А також Норвегія та країни Балтії, які за оцінками Кільського інституту світової економіки (IFW) є лідерами у посиленні обороноздатності Україні, відносно до ВВП цих країн. На секундочку: станом на 15 січня загальний обсяг багаторічних та короткострокових зобов'язань Естонії для посилення обороноздатсності Україні становить 3,5% (!) від ВВП цієї країни. 

Таким чином, вже сформувалось коло країн, які є не просто партнерами, а вже де-факто є союзниками України у Європі. Прийшов час цей союз оформити. Для цього потрібно зробити перший практичний крок – виступити із ініціативою про створення Європейського оборонного союзу, членом якого і так давно де-факто є Україна. Просто треба визнати очевидну річ і офіційно це закріпити.

Коло країн, які є основою цього союзу ВЖЕ чітко визначено. Ось воно ще раз поіменно: Україна, Данія, Велика Британія, Німеччина, Норвегія, країни Балтії. А також Фінляндія Польща, Нідерланди. І Чехія, президент якої Петр Павел (який свого часу обіймав найвищу військову посаду в НАТО — був керівником військового комітету Альянсу) діє в тих же системах загальноєвропейських безпекових координат, що і прем’єр Данії Фредеріксен: те, що потрібно для обороноздатності України – потрібно безпеці його власної країни і всієї Європи. А тому вже власними зусиллями знайшов 800 тисяч артснарядів, які вкрай потрібні зараз українській армії. Іншими словами, критерій для приналежності країни до Європейського оборонного союзу очевидний: здатність діяти на практиці (а не лише говорити) за принципом «Для України – як для себе».

Якщо офіційний Кив самим найближчим часом оперативно запропонує нашим де-факто союзникам у Європі виступити із спільною ініціативою про проголошення такого Європейського оборонного союзу – це буде підтвердженням його здатності діяти проактивно в нинішній кризовій ситуації. І посиленням суб’єктності України в загальноєвропейському безпековому просторі.

Якщо він цього не зробить  – не критично. Бо у такому випадку, скоріш за все, вже найближчим часом ця ініціатива буде оформлена прем’єром Данії. Яка у Мюнхені вже окреслила контури своєї активності у цьому напрямку. Коли звернулася до колег із закликом наслідувати приклад Данії і передати до ЗСУ ту зброю, яка є в розпорядженні їхніх  збройних сил, оскільки в Україні вона потрібніша: «В Європі досі є військове  обладнання. Його необхідно передати Україні. Ми, європейці, маємо захистити себе. Це війна на європейському континенті. Здається, в Європі бракує відчуття терміновості – попри те, що ситуація на лінії фронту є дуже складною». І пообіцяла зробити все, щоби «проштовхнути надання необхідної допомоги саме зараз, а не за рік чи півроку».

Так що оформлення єдиного європейського безпекового простору, невід’ємною частиною якого є Україна, варто очікувати вже найближчим часом.

… Мій давній добрий приятель, який вже два десятка років у активній політиці, розповідав, що днями один західний військовий, який щиро намагався з’ясувати першочергові потреби нашої країни, наполегливо допитувався у нього: «Так скажіть, будь ласка: чим, ну чим вам просто зараз найбільше потрібно допомогти?» На що приятель, з яким ми однаково дивимося на питання «допомоги Заходу Україні», так і сказав: «Ви нам найбільше допоможете, якщо припините постійно говорити про допомогу Україні».

Переконувати у цій необхідній речі всіх тих, хто розуміє критичність ситуації і бажає допомогти нашій країні, часу вже немає. Настав час діяти проактивно.

#хроніки Третьої світової