Як так можуть чинити з нами начебто партнери та союзники?

Блокування кордонів, заборона на ввезення українських продуктів, висипане поляками з фур українське зерно

​ А все просто. Так, вони мабуть наші партнери, які під час війни нас підтримали. Спасибі їм за це. Але у кожного свій дім, своя кишеня і свої інтереси. І на чужі інтереси всім начхати. І на наші також. Ми маємо стати реалістами на шляху до ЄС. Для більшості країн ЄС – ми конкуренти. І те, що ми спостерігаємо зараз – це лише початок жорстокої битви за місце на загальному ринку Європи. Ви можете запитати – так що, тепер не вступати до ЄС. Обов’язково вступати, але не як сировинний придаток, бідних і слабких нас з’їдять. А як сильна і успішна країна. Ми з часів Кучми ведемо розмову про ЄС, але нічого не робимо, щоб збудувати Євросоюз у себе в країні. А досягти цього просто – ми маємо стати думками і діями європейцями. Кожен з нас. Думай про країну. Хочеш, щоб наші чиновники не брали хабарі – не давай. Бачиш несправедливість – не мовчи. Хочеш зробити свою країну кращою – зроби. Треба прокинутися усім, хто вважає, що сам вступ в Євросоюз принесе нам золоті гори. Цього не буде. Наприклад, такі країни ЄС, як Румунія чи Болгарія, жили бідніше, ніж Україна до початку російського вторгнення, і зараз не шикують. Якщо хтось і прийде до нас з великими грошима з-за кордону, то лише для того, аби знищити наші підприємства – як конкурентів їхнім європейським заводам чи компаніям. Тому ми маємо серйозно працювати, щоб зробити європейською саму Україну – потужною економічно, з відповідальною владою і ментально сильним суспільством. І для цього в нас все є.