Україна створює хаб ядерних технологій. Як це посилить нашу енергонезалежність?

Україна не лише кардинально змінює вектор розвитку вітчизняної атомної енергетики, а й орієнтується на осучаснення ядерних технологій відповідно до кращих західних стандартів.

Сьогодні атомна енергетика – найбільше надійне джерело електроенергії у світі. Провідні країни світу активно розвивають цей напрямок, будуть нові об’єкти, закуповують сучасне обладнання. В Україні атомна енергетика забезпечує понад 55% від загальної потреби країни в електроенергії. І, на мою, думку виробництво електроенергії на АЕС має та повинно мати значні перспективи для розвитку та збільшення цього відсотку, оскільки суто «зелена енергетика» поки має вади через надійність та ціну.

До початку війни в нас було дві проблеми, пов’язані з Росією. Перша – зберігання відпрацьованого ядерного палива. Щороку за переробку та зберігання ядерного палива з трьох АЕС (Південноукраїнської, Хмельницької та Рівненської) наша країна платила РФ близько $200 млн. У «нульові» роки почали планувати будівництво Центрального сховища відпрацьованого ядерного палива і під час війни «Енергоатому» вдалося цей важливий проєкт завершити. Це значний крок у здобутті України енергетичної незалежності, адже в умовах повномасштабного вторгнення росії просто неможливо уявити ситуацію, у якій ворог якимось чином має вплив на роботу вітчизняних АЕС та ще отримує з цього гроші. Тож реалізація цього багаторічного плану позбавила росію ще одного важеля впливу на Україну в стратегічній атомній галузі. Сховище призначене для тривалого зберігання відпрацьованого палива. Лише за цей рік економія коштів на вивезенні та зберіганні ядерного палива з вітчизняних АЕС повністю покрила витрати на будівництво сховища.

Друга – постачання ядерного палива. Довгий час в Україні існувала практично монополія на постачання палива з росії. Тут ситуація дещо складніша, оскільки це потребує більших капіталовкладень та часу. Зокрема перехід на паливо компанії Westinghouse в Україні триває вже не один рік. Цей процес теж почався в «нульові» та продовжився попри війну. Так у вересні 2023 року в реактор ВВЕР-440 Рівненської АЕС завантажили першу партію ядерного палива, яке було вироблено компанією Westinghouse Electric Sweden AB за участі фахівців ДП «НАЕК «Енергоатом». Раніше паливо Westinghouse завантажували до реакторів енергоблоків Південноукраїнської та Запорізької АЕС. Працюючі на американському паливі енергоблоки – це наступний крок до енергонезалежності від Росії. Звісно, російська пропаганда не могла залишити поза увагою цю подію. Попри намагання ворогів дискредитувати зміну постачальника, яка утверджує незалежність в України від палива з рф для цього типу реакторів, процес запущено. І завдяки продуктивній співпраці з Westinghouse ядерне паливо не лише виготовлене у рекордно швидкі терміни, а успішно використовується в роботі вже на РАЕС. Знання, отримані під час співпраці двох компанії, є надзвичайно цінним надбанням, адже українські фахівці можуть допомогти іншим державам у переході їхніх АЕС на американське ядерне паливо. Наразі не кожна європейська країна може собі дозволити перейти з російського палива на американське. Однак для нашої держави це питання більше за просто фінансову складову. Україна просто не може дозволити собі залежати від ворога у галузі, яка є основним джерелом електроенергії для громадян та економіки країни.

Продовження цієї стратегії – закупівля нового обладнання на Хмельницьку АЕС. Підписана відповідна угода між «Енергоатом» та Westinghouse для енергоблока №5 Хмельницької АЕС. Це буде перший в історії не радянський (за походженням) енергоблок. Він матиме потужність понад 1100 МВт з безпечним та надійним ядерним реактором покоління ІІІ+. Поки що очікується ухвалення ВР закону, який дозволить будівництво енергоблоків за технологією АР1000. Водночас проведена підготовча робота, що дозволить не чекати декілька років на погодження документів, а відразу розпочати будівельні роботи. Таке рішення дозволить фактично працювати з американськими реакторами в Україні. Ми більше не будемо залежати від радянських технологій, а швидше будемо інтегруватися до європейських та європейських технологій.

Нагадаю, що в Європі ще 17 блоків реакторів працюють на російському паливі. Зрозуміло, що це в країнах колишнього «Варшавського блоку», які знаходились в орбіті впливу колишнього СРСР. Досвід України може допомогти прискорити відходу від російського палива, а втрати «Росатому» в країнах ЄС можуть скласти до 50 млрд євро щорічно. Крім того, весь цей процес веде країну до створення українського хабу ядерних технологій.

До нього увійде машинобудування, комерційне виробництво основного обладнання та комплектуючих для ядерних реакторів. Фактично ми маємо вийти на галузь повного циклу, яка сама себе забезпечує й паливом, й реакторами, й зберігає ядерне паливо. Це питання не року не двох, але кроки у цьому напрямку зроблені. Наразі, на даний час Україна продовжує ліцензування, яке має завершитися вже цього року, аби наростити промислове виробництво хвостовиків тепловидільних збірок ядерних реакторів атомних електростанцій за технологією компанії Westinghouse. Аналогічний процес передбачений і для головок для паливних касет. Тож сьогодні Україна не лише кардинально змінює вектор розвитку вітчизняної атомної енергетики, а й орієнтується на осучаснення ядерних технологій відповідно до кращих західних стандартів. У майбутньому це матиме позитивні наслідки не лише для України, а й для всієї Європи. За планами, Україна поступово перейде на забезпечення ядерним паливом від партнерів з Westinghouse.