В очікуванні «чорного лебедя» - птаха нашої Перемоги

Для того, щоб Росія посипалася та програла війну, раптом має відбутися щось надзвичайне, заздалегідь не прогнозоване – таке, що вмить та кардинально змінить усталений порядок речей.

Іншими словами – має з’явитися той самий «чорний лебідь»  - важко прогнозована, не передбачувана та рідкісна подія. Яка, втім, матиме надзвичайно значні наслідки на хід і підсумки війни з Росією.

У контексті появи цього «чорного лебедя» другий рік цієї війни довів дві дуже важливі речі.

По-перше, «країна-бензоколонка» Росія дійсно показала себе колосом на глиняних ногах. Але, як виявилось, ці ноги не довгі й тонкі, а короткі й товсті. Й стоїть путінська держава на них достатньо впевнено. Вона не тільки встояла, а й, на жаль, має здатність вести довготривалу конфронтацію із колективним Заходом не тільки в своїй новій стратегії національної безпеки, а й у реальності.

По-друге, величезна напруга в контурі функціонування РФ як державного механізму у нових реаліях після 24.02.2022 сприяє появі подій-«чорних лебедів». Такою подією був заколот Пригожина з його не реалізованим до кінця блискавичним рейдом на Москву. За тиждень до початку цих подій я передбачив, що розпочате відкрите протистояння між Путіним і Пригожиним стане «ривком РФ до failed state». Хоча, звичайно, те, наскільки швидко і радикально стане діяти Пригожин, повною мірою передбачити не було можливості. Саме тому його бунт й став справжнім «чорним лебедем». Першою з числа такого роду подій, але точно не останньою – появі нових «чорних лебедів» безпосередньо сприятиме існуюча величезна напруга навколо Росії та її керівництва.

Нові реалії у період «радикальної невизначеності»

Об’єктивне визначення головнокомандувачем ЗСУ Валерієм Залужним того, в який стадії опинився військовий конфлікт з РФ після завершення нашого наступу фіксує зазначену вище константу: Росія готова к довготривалій позиційній війні, яка зараз відбувається на фронті. І має необхідні ресурси для того, щоб воювати «в довгу».

Про що не написав у своєму глибокому комплексному матеріалі Залужний (тому що це виходило за рамки його блискучого фахового аналізу) –  «гра в довгу» Росії на українському фронті є складовою «гри у довгу» всієї Осі руйнування. Ця Вісь руйнування Китай – Росія – Іран – Північна Корея скоординовано намагається знищити існуючий світовий порядок, який заснований на правилах.

З метою руйнування цього порядку держави Осі й розпочали Третю світову війну. «Гарячий» український фронт якої є тільки однією із точок прикладання їхніх зусиль. Про ситуацію навколо Тайваню саме як Тайванський фронт Третьої світової війни я писав ще влітку минулого року.

Тоді ще мало хто готовий був визнати війну проти нашої країни складовою набагато більш глобальних процесів – нової світової війни. Після відкриття минулого місяця Іраном та Росією з використанням ХАМАСу другого «гарячого фронту» проти Ізраїлю це розуміння стало поступово приходити до багатьох.

На жаль, цими трьома фронтами перелік фронтів нової світової війни, скоріш за все, не обмежиться – держави Осі руйнування діятимуть за принципом «Де тонко – там й має порватися». Тобто, вони будуть провокувати нові «гарячі» конфлікти у важливих регіонах, де у них є необхідні ресурси для розпалювання війн. І наступний, четвертий, фронт Третьої світової вже найближчим часом може бути відкритий зусиллями Росії на Балканах.

Про що це говорить? Про те, що конфлікт колективного Заходу проти Осі країн ревізіоністів-руйнівників світового порядку буде довготривалим і важким. В ньому можуть бути періоди відносного затишшя. Наприклад, з метою не допустити зараз виникнення третього «гарячого» фронту на Тайвані президент США Джо Байден на зустрічі із Сі Цзіньпінєм цього місяця уклав своєрідний пакт про ненапад.

Бо коли до довготривалої війни в Україні додався другий «гарячий» фронт війни проти Ізраїлю, стало зрозуміло: навіть такій надпотузі як США вести одночасно війну на два «гарячі» фронти важко. Тому не допустити появи третього «гарячого» фронту стало одним із першочергових завдань Вашингтону.

Війна Росії проти нашої країни може бути довготривалою. Якщо тільки як Deus ex machina (бог із машини) в античному театрі найближчим часом не з’явиться у цій війні «чорний лебідь».

В очікуванні такого варіанту немає нічного наївного. Це можлива реальність. Так само, як бунт Пригожина став реальністю у червні.

Але ж, звичайно, це не гарантована реальність. Не зважаючи навіть на те, що, за висновками ще одного блискучого аналізу – цього разу від Високого представника Європейського Союзу з питань закордонних справ і політики безпеки Жозепа Бореля, з початком великої війни РФ проти України світ вступив у період повної невизначеності, де панують «чорні лебеді».

Із чого слідує, що вірогідність появи «чорного лебедя» у війні з Росією найближчим часом є високою. І це вагома підстава для того, щоб готуватися до його появи. Бо така подія – це не стерильна панацея, а серйозний виклик. Й у разі, якщо вона таки відбудеться, треба бути готовими уникнути її негативних наслідків й по максимуму скористатися наслідками позитивними.

А чи може бути таке, що «чорний лебідь» найближчим часом не прилетить? Звичайно, може. Саме тому паралельно з підготовкою відповіді на цей виклик нашій країні потрібно готувати інші варіанти реагування на ситуацію на фронті. Із врахуванням складності нинішньої ситуації та нових реалій війни з РФ - коли наш наступ завершився і конфлікт перейшов у стадію затяжної позиційної війни.  

#хроніки Третьої світової