Неоголошений візит Остіна і нові «протверезні реалії»

Глава Пентагону у Києві спробував заповнити прірву між повною підтримкою України з боку США на рівні запевнень і обсягом реальної допомоги, яку США можуть надати нашій країні у війни проти Росії.

В умовах відсутності додаткового фінансування від США для допомоги Україні глава Пентагону Ллойд Остін особисто представив у Києві бачення того, яка Сполучені Штати зможуть підтримувати Україну у протидії Росії – у найближчі місяці та у більш довгостроковій перспективі.

Ллойд Остін у своїх виступах щодо підтримки Сполученими Штатами нашої країни завжди артикулює саме ті акценти, які розставляє президент США Джо Байден. І неоголошений візит до Києва у цей понеділок виключенням не став. Відразу після прибуття у нашу столицю у своєму Twitter (Х) очільник Пентагону запевнив, що США продовжать підтримувати Україну у війні проти Росії: «Я щойно приїхав до Києва, щоб зустрітися з українськими лідерами. Сьогодні я тут, щоб передати важливе повідомлення – Сполучені Штати продовжуватимуть підтримувати Україну в її боротьбі за свободу проти агресії Росії, як зараз, так і в майбутньому».

У той же час у реальності, а не у публічних заявах американських можновладців, є важлива річниця між ситуацією з практичною відтримкою нашої країни зараз і ситуацією ще двомісячної давності. Бо раніше заяви з Вашингтону про те, що «США будуть підтримувати Україну всім необхідним у її боротьбі за свободу проти агресії Росії» чітко корелювали з можливостями і практичними діями Сполучених Штатів. А останнім часом все більш великою стає прірва між цією підтримкою на рівні запевнень і обсягом реальної допомоги, яку США можуть надати Україні. У першу чергу, із-за спротиву опонентів нинішньої адміністрації Байдена із Республіканської партії в Конгресі, особливо із її радикального «трампістського» крила.

У кількісному вимірі цю нову реальність дуже добре характеризують декілька ключових цифр: місяць тому президент Джо Байден запросив у Конгресу США пакет з понад 105 мільярдів оборонної допомоги, що включає 61,4 мільярда доларів допомоги Україні. Ця допомога досі не надійшла. Й у самому кращому випадку її схвалення може відбутися під Різдво цього року. А між тим, ще минулого тижня Пентагон повідомив, що вичерпав вже 96% обсягу безпекової, економічної та гуманітарної допомоги, яку США виділили для України.

Тому пакети американської допомоги нашій країні стали суттєво меншими. Як повідомив координатор зі стратегічних комунікацій Ради національної безпеки США Джон Кірбі, Міноборони має всього 1 мільярд доларів для поповнення запасів до зими.

Сигнал з Вашингтону напередодні візиту Остіна

Саме для того, щоб

а) донести інформацію про реальні можливості американської допомоги нашій країні;

б) отримати з перших уст інформацію про те, як бачать ситуацію на фронті війни з Росією ключові фігури військово-політичного керівництва України та

в) узгодити у цих умовах реальні можливості наших американських союзників і дії наших Сил оборони й прибув особисто Ллойд Остін до Києва.

Зрозуміло, від глави Пентагону як від діючого політика із обойми президента Байдена не варто були очікувати ані перед візитом, ані по його завершенню резонансних заяв про необхідність зміни стратегії дій наших Сил оборони в нових умовах.

Проте варто звернути увагу, що буквально напередодні його візиту у впливовому американському журналі з питань міжнародних відносин і зовнішньої політики Foreign Affairs з’явилась велика програмна стаття. Це можна трактувати як сигнал з Вашингтона офіційному Києву щодо до того, як бачить нинішню ситуацію із війною в Україні адміністрація Байдена. В ній вже не діючий чиновник, а колишній директор Ради національної безпеки США з питань Європи в адміністрації Барака Обами Чарльз Купчан і президент Council on Foreign Relations Річард Гаасс радять Києву завершити спроби продовжувати наступ і перейти в оборону.

Наведу деякі ключові моменти цього важливого матеріалу.

Автори констатують, що наступ України, схоже, застопорився, а волога і холодна погода наближає до завершення другий бойовий сезон у зусиллях Києва, спрямованих проти агресії Росії. Водночас політична готовність продовжувати надавати військову та економічну підтримку Україні почала зменшуватися як у США, так і в Європі. Ці обставини вимагають комплексної переоцінки поточної стратегії, яку реалізують Україна та її партнери.

«Така переоцінка відкриває неприємну правду: Україна і Захід перебувають на нестійкій траєкторії, яка характеризується кричущою невідповідністю між цілями і наявними засобами. Цілі війни Києва: вигнання російських військ з української землі та повне відновлення її територіальної цілісності включно з Кримом, - залишаються недосяжними з юридичної та політичної точки зору. Але стратегічно вони недосяжні, принаймні в найближчому майбутньому і, цілком можливо, в подальшому», - пишуть Річард Гаасс і Чарльз Купчан.

На їхню думку, Вашингтону пора зайнятися формуванням нової політики, яка б переслідувала досяжні цілі і привела б у відповідність мету і засоби.

«США слід розпочати консультації з Україною та її європейськими партнерами щодо стратегії, в центрі якої була б готовність Києва до переговорів з Росією про припинення вогню і одночасне зміщення військового акценту з наступу на оборону», - вважають автори.

Вони визнають, що Київ не відмовиться від відновлення територіальної цілісності чи притягнення Росії до економічної та юридичної відповідальності за її агресію. Однак, українські пріоритети на найближчий час мають зміститися зі спроб звільнити більше території до захисту і відновлення понад 80% країни, які все ще перебувають під українським контролем.

На думку Гаасса і Купчана, нинішню ситуацію на полі бою можна порівняти з «напівпорожньою чи напівповною склянкою». З одного боку, Україна продемонструвала приголомшливу рішучість і майстерність, не лише відкинувши спробу Росії підкорити її, але й повернувши значну частину території, яку Москва окупувала минулого року.

Але з іншого боку є величезні людські і економічні втрати від війни, а також реальність, в якій Росії вдалося, принаймні поки що, за допомогою сили захопити значну частину території України. Незважаючи на довгоочікуваний український контрнаступ, РФ фактично здобула більше території протягом 2023 року, ніж Україна.

«Загалом жодна зі сторін не досягла значних успіхів. Українські і російські війська фактично зайшли в глухий кут: склалася патова ситуація», - вважають автори.

Атака ХАМАСу на Ізраїль 7 жовтня і подальший конфлікт у Секторі Гази також привернули увагу світової спільноти, відсунувши війну в Україні на задній план.

Справа не лише в тому, що Вашингтон відволікся, американські військові мають обмежені ресурси, а американська оборонна промисловість має надто обмежені виробничі потужності. Сполучені Штати працюють на межі своїх можливостей, підтримуючи двох партнерів, які ведуть гарячі війни. Оборонні аналітики вже оголошують оборонну стратегію країни «неробочою», як сказано в нещодавньому дослідженні RAND. Інші стверджують, що США слід зосередити свою увагу і ресурси на стратегічних викликах в Індо-Тихоокеанському регіоні.

«І Україні, і Заходу буде політично нелегко протистояти цим протверезним стратегічним реаліям. Але і для Києва, і для його прихильників набагато краще прийняти нову стратегію, яка відновить баланс між цілями і засобами, ніж продовжувати курс, який завів у глухий кут і який незабаром може призвести до різкого зниження підтримки України з боку Заходу», - пишуть Гаасс і Купчан.

На їхню думку, навіть перейшовши до оборонної стратегії вздовж лінії фронту, Україна може продовжувати використовувати зброю великої дальності, військово-морські засоби і таємні операції для нанесення ударів по російських позиціях у тилових районах і в Криму, збільшуючи ціну продовження окупації. І якщо з'являться чіткі докази того, що військовий потенціал або воля Росії слабшають, Україна збереже можливість повернутися до наступальної стратегії.

Автори пояснюють, що така зміна української стратегії вимагала б від Росії те, на що вона досі була нездатна - проведення ефективних наступальних операцій із застосуванням загальновійськових сил. Гаасс і Купчан визнають, що буде не просто переконати президента  Володимира Зеленського і українську громадськість змінити курс, враховуючи все, що вже було принесено в жертву.

Друзі України на Заході можуть і повинні підсолодити те, що може стати гіркою пігулкою для українців. Сполучені Штати та окремі члени НАТО повинні взяти на себе зобов'язання не лише щодо довгострокової економічної та військової допомоги, але й щодо гарантування незалежності України. Це зобов'язання було б змодельоване на основі статті 4 Договору НАТО, яка передбачає негайні консультації, коли «територіальна цілісність, політична незалежність або безпека» члена Альянсу опиняються під загрозою.

Спільна розробка реалістичної моделі протидії агресору

Щодо останнього пасажу про необхідність вирішити не тільки нагальні завдання в обороні України, а й більш стратегічні завдання: Ллойд Остін в анонсі щодо цілей свого візиту до Києва визнав, що обговорюватиме сьогодні як завдання найближчого періоду, так і підтримку України в майбутньому.

Розмови на ці теми з українським керівництвом має стати не обміном претензіями, а конструктивним діалогом. Щоб Україна і наш великий союзник, від якого залежить сама можливість продовжувати ефективний спротив російській агресії змогли разом розробити реалістичну і продуктивну модель протидії ворогу. Яка буде дієвим інструментом й у найближчій, й у довгостроковій перспективі.