Діти
дивом лишилися живими. Я боюся думати, що могло статися. Від цієї думки серця
зупиняється.
Комплекс
повністю дерев’яний, попередня версія –
закорочення проводки.
Коли
я летіла вночі за 800 км з Києва до дитини, я просто молилася. Тепер, коли вона
зі мною, хочу розповісти про шокуючі факти злочинного недбальства.
Перше.
Яким чином дали дозвіл на розміщення 150 дітей, не переконавшись в пожежній
безпеці??!!! Хто нагрів руки на відпочинку дітей, які дивом лишилися живими?!
Друге.
Відправляли нас Управління молоді та спорту Святошинської РДА Києва.
Некомпетентність та відношення до дітей вражає!!! Діти вибігли на вулицю в чому
були – шорти, майки, капці. Всі їхні речі згоріли вщент. Ще
у валізах. При цьому дітей тримали на холоді декілька годин, не дали можливість
ані зігрітися, ані попити. У дітей була страшна істерика! Батьки дізналися про
страшну подію від самих дітей!
Декілька
годин відповідальні особи не відповідали нікому з шокованих батьків, більшість
дітей лишилися без телефонів. Годинами діти стояли голі/босі і чекали,
що ж будуть робити їх доглядачі. Через декілька годин цього жаху дітей повезли
в інший табір. Потім по дорозі знінили його на ще один.
Умови,
в яких поселили нарешті майже вночу дітей не передати словами. Але не це
важливо!!! До 22:30 їх не погодували і не дали навіть води. Вони були шоковані,
налякані, голодні. У багатьох стан психоемоційного та фізичного здоров’я
шокував. На всі прохання батьків хоч якось допомогти дітям, так звані
відповідальні просили чекати інструкцій. В результаті дітям видали близько
23:00 по бутерброду і відправили спати.
Я
доїхала до доньки близько 6:00 ранку. В стані дикого шоку від пережитого я ще шукала
дитину по кімнатах, адже 18-річна дівчинка-вожата
тупо не знала хто і де знаходиться!!!
Забравши дитину, ми поїхали шукати де її можна погодувати, адже останній раз
вона їла 16 годин тому.
Ми
поїхали на згарище. Побачене вбило психологічно остаточно. Від кімнати моєї
доньки лишилася лише рама від вікна...
Зараз
я везу її додому. Дитину, яка 2,5 року мріяла
про відпочинок, дитину, яка щодня молиться за тата на нулі та нервово реагує на
тривоги. Дитину, яку я так хотіла хоча б на три тижні відволікти від жахіть
війни.
Психологічний
стан дитини жахливий. Я сива і ще довго буду в стані шоку. Абсолютно всі речі
малої згоріли, адже вона вирішила взяти туди усе, навіть шкільні підручники,
щоб не пропускати навчання.
Я
вимагаю покарання винних в нараженні дітей на смертельну небезпеку!!! Я прошу
максимального розголосу суспільства!!!
Я
вже дізнаюся, хто власник злощасної бази «Сяйво
Карпат» (Сонячні Карпати) в с. Красноїлля,
Івано-Франківської області. І це ніби сам голова Верховинської районної ради.
Я вимагаю відповіді від КМДА щодо цього жахливого
випадку!!!
Ми
їдемо додому. Дитина жива і поруч, а це найголовніше. Але завтра я зроблю все
від себе залежне, щоб винні сіли до в’язниці!!!
Вибачте,
сьогодні говорити я не в стані. Та й
зв’язку майже немає. Але я прошу максимального розголосу!
Адже вчора дивом 150 дітей лишилися живими! І серед них могла бути ваша дитина.