За кого воюють українці і чи винна нам Європа?

Недружні заяви польський влади у бік України багатьох здивували і обурили

​​ Допомагали, підтримували і раптом – «зрада». Але чи справді раптом? Одна з головних причин - провал нашої пропаганди. Всі наслухалися заяв наших політиків і можновладців, що у війні з росією ми захищаємо Європу. І у частини наших біженців в Європі такі заяви взагалі «зірвали дах», вони ці заяви наших політиків сприйняли буквально: «раз ми захищаємо Європу, то вони нам винні». І дехто з них почали по-хамськи поводитися у побуті, в магазинах, кафе, на дитячих майданчиках, «качати права» у спілкуванні з місцевими жителями. Звісно, у європейців стрес. Коли за їхні податки допомагають нашим біженцям, а їм кажуть, що вони ще й винні – спрацьовує захисна реакція, хочеться відвернутися. Бо самі пересічні європейці, прості люди, ледь зводять кінці з кінцями, часто живуть на кредити. Але коли до нас прийшла війна, прийняли наші родини і всім забезпечили, жертвували чим могли на допомогу, з розумінням ставляться до підвищення цін. Але не розуміють, за що їм у відповідь така невдячність. Так, заяви польських політиків пролунали на фоні майбутніх виборів. Кожен політик говорить те, що відповідає настроям його виборців, що їм сподобається. І недружній тон висловлювань свідчить про те, що в Європі люди втомилися – не від України, а саме від такої поведінки самих українців на всіх рівнях – від влади до біженців. Треба припинити дурити самих себе. Ніхто нам нічого не винен, і ніяку Європу ми не захищаємо. Навіть СРСР при його військовому потенціалі, який в рази перевищував нинішній потенціал росіян, боявся подумати про напад на НАТО, а зараз тим більше ніхто не ризикне. Ми захищаймо свою країну, своїх дітей, своє майбутнє, а Європа нам в цьому допомагає. Ми маємо за це їй дякувати, бути максимально обережними і відповідальним у кожному слові, у кожному жесті, у кожному вчинку. Будучи країною, яка просить про допомогу, ми не повинні поводитися так, ніби це ми комусь допомагаємо. Не провокувати конфлікти на рівному місці. Бо саме на таких нюансах вибудовуються стосунки між країнами і народами.