З 2017 року 21 серпня за ініціативи ООН кожна країна пригадує та вшановує пам’ять жертв тероризму. Станом на зараз ми навіть не знаємо точну їхню кількість в Україні. 18 серпня офіс Генпрокурора навів останні дані. Лише дітей російськи загарбники вбили 502, і 1100 неповнолітніх зазнали поранень. Дані не є остаточними. На 19 серпня померло вже 503 дитини, а поранено 1101.
Трагедія в Драматичному театрі Чернігова забрала життя 6 дорослих та однієї дитини. 148 людей зазнали поранень. Можна довго шукати винних у трагедії серед своїх, намагаючись знайти ту саму частку відповідальності організаторів. Але трагедія в Чернігові - це однозначно терористичний акт, спрямований на цивільних. Адже в кожній такій атаці - будь-то трагедія 11 вересня у США, чи збитий росіянами Малазійський боїнг над територією України, чи трагедія у Ніцці, будуть моменти, в яких можна було зробити інакше, будуть ті, хто щось тоді зробив не так. Проте ракету по Драмтеатру в Чернігові випустила росія. Ракета була спрямована на центр міста, на цивільних. І це, повторюю, однозначно терористичний акт. Слідство також це підтверджує.
Ракета “Іскандер - М”, випущена росіянами, була налаштована таким чином, що вибух стався на підльоті, в повітрі. А такий тип налаштування робиться для того, щоб уразити якомога більше людей.
23 листопада минулого року Європарламент ухвалив резолюцію, в якій визнав росію державою–спонсором тероризму. Що наразі це змінило для агресора? А зовсім нічого. Все тому, що в ЄС немає правової бази, яка б чітко юридично роз’яснювала не лише сам термін, але й відповідальність країни, яку визнали такою. Механізм співпраці ЄС з ДСТ також не описаний. Сама резолюція, напевно, мала за мету створити більш політичний чи навіть моральний тиск на державу терориста, але ніяк не юридичний. Та хіба ж діють на терористів слова чи погрози? Напроти, вони їх тільки підбурюють.
Проте, хто така держава-спонсор тероризму, та які санкції до неї можуть застосовуватися, – досить чітко визначають у Канаді та США. Американським урядом було визнано чотири держави-спонсорів тероризму. Це Сирія, Іран, Північна Корея та Куба. Проти них введена ціла низька санкцій та економічних обмежень. Цей статус виключає допомогу та вводить ембарго на товари військового призначення. Але США тільки розглядають можливість надання такого «почесного» статусу росії. Всі півтора року повномасштабного вторгнення.
Насправді, існує декілька беззаперечних правил у роботі з терористами. По-перше, тон переговорів має бути рівним і малоемоційним. По-друге – потрібно весь час тримати ініціативу на своєму боці. І останнє: треба пам’ятати, що з терористами неможливо домовитись.
Парадокс, але чомусь терористичних актів боїться кожна країна, а от головного терориста світу – ні. Чомусь, достатньо однієї масової атаки терористів у розвиненій країні, як увесь світ об’єднується, а півтора роки постійного терору - і світові лідери навпаки, віддають перевагу дипломатії та статтям на кшталт «контрнаступ провалюється».
Тероризм не знає меж. Давайте сьогодні пам’ятатимемо про це.