"Для багатьох біженців наш обід - головна їжа дня, а для деяких – взагалі єдина"

Жив собі у Ізраїлі пан Мотті Кройцер. Коли в Україні почалась війна, Мотті у Мукачево, Івано-Франківську та у Чернігові власним коштом відкрив столові для постраждалих від війни.

Жив собі у Ізраїлі пан Мотті Кройцер. Незадовго до повномасштабного російського вторгнення по своїх справах він опинився у Мукачево.

А тут почалася війна, на Закарпаття хлинули біженці з інших регіонів України. І Мотті у Мукачево власним коштом вирішив відкрити столову спеціально для переселенців. А потім відкрив ще дві подібних столових для постраждалих від війни – одну в Івано-Франківську, а іншу у Чернігові.

І до сьогодні Мотті з колегами готує обіди та кожного дня пригощає ними переселенців. Щоправда, столову у Чернігові нещодавно йому довелося закрити – навіть взятих у кредит грошей вже не вистачило, щоб її утримувати.

Про Мотті та його столову в Мукачево мені розповіла на днях одна наша спільна знайома. Й запропонувала подивитися, як Мотті із колегами-поварами готують для переселенців та пригощають їх обідами.

Я й завітав до столової Мотті. Вявилось, що й кухня і столова розташовані у старій сінагозі. Для готування їжі не дуже, м’яко кажучи, пристововане приміщення. Навіть газ не підведений. Й більше ста порцій їжі (причому це й перше, й друге) щоденно доводиться готувати із газовими балонами.

Але, незважаючи не складності, Мотті у розпач не впадає. Й всі ці місяці кожного дня готує смачну (я сам продегустував – так і є) гарячу їжу для переселенців.

Зацінив, як Мотті із захопленням готує на кухні – йому реально готувати їжу для великої кількості людей подобається. І він ловить кайф від того, що робить.

Він розповів, що особливо любить готувати для дітей і із задоволенням обслуговує їх. До речі, у Мотті у столовій обслуговують як у ресторані – офіціантки виносять відвідувачам блюда, а потім забирають посуд...

Тут приймають всіх біженців: достатньо показати довідку переселенця – і гарячий смачний обід забезпечений.

З деякими із переселенців в столовій Мотті із Харківщини, Запорізької області, Донбасу я поспілкувався. Вони всі Мотті вдячні та їжею у нього дуже задоволені. Й кажуть, що для них щоденні смачні гарячі обіди у Мотті надзвичайно важливі.

Але вже незабаром, цілком можливо, Мотті доведеться припинити цю свою потрібну біженцям діяльність. Бо за рік із зайвим роботи його столових для біженців він не дочекався допомоги та підтримки ані від приватних, ані від державних інвесторів.

Особливо його вражає останнє – наприклад, на Закарпатті його столова взагалі єдина на всю область, де щоденно готують гарячі обіди для переселенців з інших регіонів.

«Цей проект поглинув всі мої фінанси – я ж звичайна приватна особа. Коли мої власні гроші закінчились, я набрав величезну кількість кредитів для продовження роботи моїх столових для біженців. Адже були дні, коли я годував майже 500 людей!

І на сьогодні я досяг межі своїх можливостей… Тому нещодавно довелося закрити філію в Чернігові. Важко було дивитися на сльози 120 відвідувачів нашої столової, яким так були потрібні та важливі наші обіди.

Я хочу й надалі допомагати українським біженцям. І прошу про допомогу. Прошу не від себе, а від трьох з половиною сотен людей, яким потрібні наші обіди», - каже Мотті.

Також він сильно збентежений тим, що його унікальний досвід організації «з нуля» масштабної справи з допомоги біженцям та підтримки цієї справи на високому рівні своїми силами абсолютно не потрібен органам влади.

«Перша леді Олена Зеленська у червні була в Ізраїлі й багато говорила про необхідність допомагати постраждалим від війни. Звичайно, ця допомога вкрай потрібна. Але чи варто витрачати час та великі гроші на довгу підготовку якихось абстрактних глобальних планів допомоги, коли вже є такі успішні проекти допомоги постраждалим від війни як наш? Які давно організовані - причому організовані власними силами без дороговартісних бізнес-планів, презентацій, тощо. І давно на практиці довели свою життєздатність та необхідність для цих постраждалих», - розмірковує Мотті.

Він продовжує залишатися оптимістом. Але у першу чергу сподівається на себе і на допомогу людей, а не на увагу держави до своєї справи.

У нього є його вміння, досвід надання практичної допомоги постраждалим від війни і бажання продовжувати допомагати.

Тільки ось грошей на підтримку його масштабного проекту – не тільки своїх особистих, але вже й кредитних – немає. Тому він просить про допомогу тих, хто зможе підтримати цю потрібну біженцям справу. І буде вдячний за будь-яку допомогу – грошима, продуктами, тощо.

Реквізити для допомоги є на сайті благодійної організації Мотті Кройцера «Рука життя» -

https://handoflife.org/%d0%bd%d0%b0%d1%82%d0%b8%d1%81%d0.../

Більш докладно про роботу цієї організації з фото та відеоматеріалами -

https://www.facebook.com/groups/912458879718277

А ще є мої фотовраження від того, що побачив на кухні та у столовій Мотті - https://www.facebook.com/AndriyMyseliuk/posts/pfbid02vGkTmwfrZB3GhpyAsMwh6sodjP28coRrkeocQrmRQBcwKz6JyQ6rs4W9MmPpGmKnl