Наша зустріч з головою Громадського об’єднання «Фонд пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія» Наталією Михайлівною Шевчук відбулась у день, коли Православна Церква відзначає пам’ять святих первоверховних апостолів Петра і Павла. І місце нашої розмови було як ніде інде підходящим – у селі Нирків, Заліщицького району, Тернопільської області біля Свято-Петро-Павлівського чоловічого монастиря.
– Вітаю, Наталіє Михайлівно! Дуже радий бачити Вас саме тут. Адже Ви роками рішуче і послідовно боролись за цей монастир, коли після смерті Блаженнішого Митрополита Мефодія його послідовники-негідники, очоливши УАПЦ, вирішили продати цю святиню у приватні руки родині прокурора Бедраківського. Які у Вас новини щодо поточного стану монастиря?
– Вітаю вас і всіх віруючих з дуже особливим днем православного календаря. Дуже сумно, але монастир, відомий як Червоногородський Замок, досі знаходиться у запустінні. Він руйнується, захламлений сміттям та зарослий буйною зеленню. На жаль, у Престольний празник ані душі, ні молитви, ні служби, ні ченців, ні вірян. Стан монастиря сьогодні є жахливим.
– Чому, на Вашу думку, так сталося?
– Все просто. Коли єпархією керує кримінальний злочинець, то дивно було очікувати іншого результату. Нажаль управління монастирем потрапило у руки неправедних.
– Ви згадували Високопреосвященнішого Тихона Петранюка, керуючого Тернопільсько-Бучацькою єпархією ПЦУ. Чи правильно я розумію, що його канонічна територія включає Свято-Петро-Павлівський монастир?
– Так, на жаль, де-юре монастир перебуває на канонічній території Петранюка, а де-факто – це швидше канонічна територія Митрополита Мефодія, адже з дня його смерті тут нічого не змінилося тільки все стало гірше. Аналогічна ситуація спостерігається і в інших місцях, наприклад, у Тернополі, де мав бути побудований духовний центр, але землю продали забудовнику. Я маю намір займатись цими питаннями і прослідковувати їх розвиток.
– Було б цікаво дізнатись, як Блаженніший Митрополит Мефодій добився передачі Червоногородського Замку у власність Українській Автокефальній Православній Церкві. Можете розповісти про його зусилля та результати?
– Процес передачі Червоногородського Замку був вкрай складним і тривалим. Митрополит Мефодій витратив багато зусиль і нервів, здоров’я та часу, щоб домогтися його передачі у власність УАПЦ. Було проведено безліч зустрічей, консультацій, підписано стоси паперів. Це питання було на контролі у Президента, голови Верховної Ради та прем’єр-міністра. З часом вдалося оформити усі необхідні документи та взяти монастир на баланс Тернопільської єпархії УАПЦ. Було виділено фінансування на реставрацію. Однак, через відсутність закріпленої землі, нам не дозволяли проводити будівельні роботи для збереження святині. Незважаючи на це, ми продовжуємо працювати і боротись за цю місцевість.
Митрополит Мефодій намагався вирішити це питання через органи місцевої влади, але безуспішно. Жаль, що після його кончини знайшлися ті, хто швидко залагодив ці справи для продажу монастиря в приватні руки. Але у Бога є свої плани для цього монастиря, і час покаже, якими сумами грошей ділки будуть відкуповуватись від кари Господньої.
– Як розвивалися події після ухвали Чортківського районного суду від 25 травня 2021 року у справі № 463/8296/20 стосовно Червоноградського Замку? Що нового сталося після продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні №62019140000001328 до 29 серпня 2021 року?
– На жаль, але я маю сказати, що Тернопіль є, мабуть, одним з найбільш корумпованих регіонів. Тут кримінальні провадження залишаються без належного розгляду. Сидить кримінальний злочинець у центрі міста, і ніхто не реагує. Усі пов’язані власними справами, домовленостями та злочинними схемами. Наведу вам приклад: коли я звернулася до голови Спілки адвокатів Тернополя, щоб він пояснив, чому в цьому місті так робляться справи? Він навів для прикладу і згадав про впливову родину, яка має своїх представників у різних державних інстанціях, суді, прокуратурі, поліції. Так от вирішують вони справи зацікавлених не в кабінетах робочих, а дома на кухні. Сама ситуація в Тернополі є дуже складною, і я не маю більше жодних законних сподівань щодо цього регіону. Закон тут свій – тернопільський.
– Офіційним зверненням до Президента України про повернення пам’ятки архітектури «Червоногородський замок» у державну власність вдалося трохи досягнути уваги з боку наших державних можновладців? – https://patriarchia.org.ua/news/ukraine-news/zvernennya-do-prezidenta-ukraini-volo/
– Здається, мої горе-бізнесмени притихли, очікуючи, як усе це завершиться. Вони мабуть мріють, що мені набридне боротьба за цю церковну святиню, і колись знову зможуть зайнятись схемами розпродажу та розкрадання. Нещодавно Петранюк запропонував за надану йому делікатну послугу розрахуватись монастирем і мене вразила відповідь людини, з яким він мав приватну розмову, чоловік назвемо його Андрій сказав: «Я крадене не скуповую!». Тож допоки є такі люди, я не опущу рук в боротьбі за інтереси церкви.
– Було надіслано чимало звернень щодо Червоногородського Замку і до Епіфанія. Чи зробив владика щось позитивного для цієї святині Тернопільщини?
– Буквально вчора я вчергове подала лист до Блаженнішого з проханням взяти під свій контроль питання з монастирем та надати статус ставропігії цьому комплексу, що б убезпечило святиню і допомогло запобігти продажу, а відповідно її втраті. Як можна сьогодні говорити про Києво-Печерську та Почаївську Лаври, коли тут в намоленому з 17 століття місці немає жодного монаха? Петранюк повинен був би хоч один раз приїхати, виконати священні обов’язки, помолитися! Та якщо навіть це неможливо, хоч би згрішив тим, що запік барана зі свитою, покупався у водоспаді, погорланив пісні на п’яну голову, адже подивіться яка тут природа, краєвиди – за цим люди їдуть з усього світу. Але натомість нічого, Петранюк навіть не спромігся переоформити документи, свідомо не переводить святилище Петро-Павлівського чоловічого монастиря до лона Православної Церкви України. І знаєте чому? Тому що після цього він не зможе його продати, а такий розвиток подій не підходить його злодійській натурі. Він, цей йолоп є таким навіженим і завзятим до грошей, що хоче проковтнути всі коштовності світу. Напевне, чолов’яга давненько не перебував у розшуку!
– Дякуємо вам, Наталія Михайлівна, за ваш час і відверті відповіді. Ми цінуємо вашу розуміння та бажання допомогти розкрити ці питання. Бажаємо вам успіхів у подальшій боротьбі за справедливість та відродження монастиря.
Провів інтерв’ю В’ячеслав Ковтун
Нагадаємо про раніше опубліковані статті
Незаконне відчуження Петро-Павловського чоловічого монастиря ПЦУ на Тернопільщині — відео: